Європейський Суд з прав людини прийняв до розгляду заяву мешканки Здолбунівського району Рівненської області, яка більше 10 років намагалася довести в різних інстанціях в Україні своє право мати статус члена сім’ї загиблого військовослужбовця.

Жінка звернулася за юридичною допомогою до центру права РОГО «Комітет виборців України» наприкінці жовтня 2013 року. Вона розповіла, що в 2001 році її чоловік після повернення з Лівану, де він перебував у складі миротворчої місії ООН в якості миротворця, помер. Причиною смерті було захворювання, яке він отримав під час проходження військової служби за контрактом. Однак національні суди відмовилися надати їй статус члена сім’ї загиблого військовослужбовця. Хоча його батькам завдяки зверненням до суду за аналогічних умов і обставин такий статус надали.

Так, управління праці та соціального захисту населення Здолбунівської райдержадміністрації і Головного управління праці та соціального захисту населення Рівне нської ОДА відмовлялися надати їй із дитиною та батькам померлого статус членів сім’ї загиблого військовослужбовця. Тому вони зверталися до українських судів.

Рівне нський окружний адміністративний суд задовольнив всі позови членів цієї родини проти місцевих органів влади. Але посадовці оскаржили відповідні рішення в апеляційному порядку й у справі дружини та дитини загиблого суд скасував такі рішення. Натомість рішення про надання такого статусу батькам лишилися в силі.

«Склалася ситуація, коли батьки загиблого мають статус члена сім’ї загиблого військовослужбовця і пов’язані з цим пільги, а дружина та дитина покійного – ні, – говорить виконавчий директор РОГО «Комітет виборців України», адвокат Микола Глотов. – У нашому центрі права ми безоплатно супроводжуємо цю справу ще з 2009 року. Проблема полягала в тому, що посадовці не надавали жінці статус члена сім’ї загиблого військовослужбовця, бо вважали, що вказані у постанові про причини смерті її чоловіка слова «так, пов’язане з проходженням військової служби» означають не те ж саме, що й «так, пов’язане із виконанням обов’язків військової служби». Хоча насправді ці формулювання мають ідентичний зміст. Тому, крім допомоги жінці померлого, ми на даному прикладі також хочемо довести деяким чиновникам, що головне не форма, а зміст».

29 жовтня 2013 року фахівці Рівне нського КВУ безоплатно підготували жінці заяву в Європейський Суд з прав людини та роз’яснили процедуру подачі. Нещодавно зі Страсбургу їй надійшов лист. Секретар Європейського Суду з прав людини підтвердив отримання поданої заяви і повідомив, що, як тільки це буде можливо, суд розгляне справу Synyuk v. Ukraine.

«Вже є позитивом те, що заяву громадянки прийняли до розгляду. Оскільки з України щомісяця до Страсбургу люди направляють чимало заяв, але лише невелика частина з них визнається прийнятними і береться до розгляду. Значну кількість заяв українців Європейський Суд з прав людини взагалі визнає неприйнятними і не розглядає. На нашу думку, в такій ситуації жінка має всі підстави виграти цю справу», – підсумував Микола Глотов.