На прикордонні з Білоруссю розкинулось кілька сіл, у яких доживають свого віку старожили. Колись тут вирувало життя, а нині старість і болота взяли їх в облогу. Змоги та сил дістатись до храмів у місцевих тут майже не має, відтак вже не перший рік почесну місію привітати з Великоднем і освятити паски у цих, здавалося б, Богом забутих місцях, бере на себе священник Павло Дубінець.

Він і розповів, яким цьогоріч було освячення пасок у віддалених селах.

У переддень Великодня, 23 квітня, з важливою місією священник спочатку відвідав Ніговищі. Там, на полі біля обрічного хреста, зібрались усі місцеві жителі, - пише Район.Вараш.

«Змарнілі, стурбовані, тривожні, в кожного в руках ціпок, але вдячні що священник приїхав і зробив трішки свята», – зауважує Павло Дубінець.

Наступним пунктом призначення стали Гориничі, село в якому залишилось лише четверо жителів.

«Серце сповнюється жалю за це померле село. Там пасочки не освячував – передав вже освячені. Господарі навіть не очікували що заїдемо», – розповідає священник.

Далі був Омит, який зустрів отця приємною несподіванкою.

«У центрі села зібрались чи не всі жителі, а усього тут десять хат, де живуть люди. І серед них – нові обличчя та три колясочки з маленькими дітьми. Як з'ясувалось, це переселенці з охоплених війною регіонів, котрі втекли від біди до батьківських місць», – розповідає.

Павло Дубінець резюмує: «клята війна пройшлась і через величне свято Торжества Божого Воскресіння. Сумно і тривожно було молитись і благословляти кошики. А ще сумом огортається серце від приреченості цих віддалених маленьких сіл».

Читайте також: Великодня ніч на Рівненщині минула спокійно