Василь Ілліч Фик народився у Дубенському районі. Ще з дитинства мріяв стати вчителем. У 1941 році написав вірш про те, як прагне навчати дітей української мови та літератури. У п’ятому класі, а це було 1947-го. Василь Ілліч познайомився зі своєю майбутньою дружиною Марією Федорівною, яка теж з часом разом зі своїм чоловіком у Жобринській школі працювала вчителькою математики.
Ще з ранніх років і дотепер Василь Ілліч є палким шанувальником творчості Тараса Шевченка. Взагалі домашня бібліотека вчителя найбільше заповнена саме українською літературою, мабуть, тому, що у нього надзвичайно сильними якостями є патріотизм і моральні якості. Любов, доброта, підтримка ближнього, толерантне ставлення до кожної людини… Це для нього не порожні слова.
Розпочав педагогічну діяльність у 1956 році. Він, зі слів учнів, п’ятдесят дев’ять років був справжнім батьком для своєї школи, її оберегом. Василь Ілліч і зараз частий гість у Жобринській ЗОШ. Приходить, аби дати настанови вчителям, а раніше його учням, щоб ті : "Менше думали про гроші і більше про дітей. Учнів насамперед потрібно зацікавити предметом, зацікавитись. Якщо ти цього зробити не можеш – ти поганий вчитель! Намагайтесь стати другом та батьком для учня, щоб ніхто не відчував себе пригніченим чи обділеним увагою".
Мудрість і викладацький стержень цієї особистості – змусити повірити в себе (у щось) навіть запеклого лінивця або скептика.
1957-1958 роки стали для Василя Ілліча часом боротьби з неграмотністю. Крім цього шість років вивчав каліграфію. Манера письма, за словами його старших наставників, завжди була цікава, літери виведені вміло. До всього ж, ця людина має ще й музичний слух. Сім років він грав у Духовному оркестрі. Навчав дітей сім років німецької мови, а з часом став директором Жобринської загальноосвітньої школи.
Ступивши на подвір’я учителя, неможливо не помітити та не надихнутися квітучою красою, що панує у його саду. Там цвітуть улюблені квіти Василя Ілліча: гладіолуси і червоні рожі, жоржини, чорнобривці, духмяна матіола та ще дуже багато інших квітів та рослин, за якими доглядає Марія Федорівна. Вони обидвоє черпають радість, доглядаючи за цією квітучою оазою.
Улюблена історична епоха вчителя – це Козацька доба, нею чоловік цікавиться і нині. Наостанок варто процитувати Григорія Сковороду: «Лиш той учитель, хто живе так, як навчає». Ці слова ідеально пасують Василю Іллічу, котрий чотирьом поколінням учнів віддавав свої знання, талант, ентузіазм, зігрівав їх своєю щирістю і добротою.
