"У моєму випадку прояви сексизму частіше були зі сторони жінок"
Ірина Теслюк про роботу у футболі, досягнення та стереотипи, з якими стикалася
Рівнянка Ірина Теслюк - одна з небагатьох жінок в Україні, яка працює на керівній посаді у сфері футболу. Донедавна вона була директоркою Народного клубу "Верес-Рівне ", зараз є членкинею Наглядової ради клубу, а тому уся її робота напряму пов'язана з чоловічими колективами.
Як Ірині вдається балансувати, знаходити спільну мову з чоловіками, боротися з гендерними стереотипами та надихати інших жінок своїм прикладом - читайте далі.
Народилися Ірина на Рокитнівщині, у с. Остки. Її батько був лісником, тому сім'я часто переїжджала з лісництва у лісництво і згодом поселилися в с. Зоря Рівне нського району, там вона й закінчила школу.
До речі, якщо говорити про стереотипи, то завжди чомусь думають, що дитина, яка навчається у сільській школі, має нижчий рівень знань, ніж ті, хто вчаться у місті. Але це не так. Зорянська школа дала мені потужний рівень знань. Жодного разу я в університеті не відчула, що маю знань менше, ніж інші студенти. Вищу освіту здобула у Рівному, в Міжнародному університеті імені Степана Дем’янчука, я економістка.
"Авантюризм до життя, до нових великих проектів зробив свою справу, я покинула все і з головою поринула у нову роботу"
Ірина розповідає, що ніколи не цікавилась футбольною сферою і рішення піти у спорт далося непросто. На момент зміни професії жінка мала хорошу посаду і стабільний дохід у зовсім іншій галузі. Проте бажання пізнавати щось нове перемогло.
Мій початок роботи у спорті – це волонтерство. На волонтерських засадах я почала допомагати відкривати фан-шоп Народного клубу «Верес» у Рівному. Я сама дуже хотіла підтримати відродження клубу. У нас в Рівному було дуже мало футболу. А це, як не крути, король спорту. Хотілося, щоб діти мали клуб-приклад для наслідування. Я почала працювати над відкриттям фан-шопу, відкрили ми його буквально за два тижні. Спочатку мені запропонували посаду комерційного директора клубу, а згодом я стала генеральним директором клубу.
Чи стикалася з гендерними упередженнями?
Жінок на керівних посадах у футболі дійсно небагато. Поверхневе ставлення до нас відчувалося зажди, адже футбол – це історично чоловіча територія і коли там з’являється жінка, звичайно ж, виникають якісь питання, жарти, насмішки. Все це мало місце, я особисто це підтверджую.
Раніше я мовчала про гендерні прояви стосовно себе. Але я бачу, як зараз про це все більше говорять, тому прийняла рішення також не мовчати, розповідати свою історію. І, можливо, своїм прикладом я надихну інших жінок рухатися вперед та йти до своєї мети. Однією з моїх цілей є донесення до суспільства, що жінка може працювати на керівних посадах, які історично вважалися чоловічими, і цього не треба боятися.
Раніше я мовчала про гендерні прояви стосовно себе. Але я бачу, як зараз про це все більше говорять, тому прийняла рішення також не мовчати, розповідати свою історію. І, можливо, своїм прикладом я надихну інших жінок рухатися вперед та йти до своєї мети. Однією з моїх цілей є донесення до суспільства, що жінка може працювати на керівних посадах, які історично вважалися чоловічими, і цього не треба боятися.
На засіданні Рівне нської обласної асоціації футболу
Колег у Народному клубі "Верес-Рівне " жінка вважає справжніми чоловіками, каже, що вони завжди ставилися до неї з повагою, завжди намагалися допомогти і підтримати.
Було буквально кілька колег, які чимось мене образили чи, можливо, я їх тоді не зрозуміла. Але як таку гендерну нерівність я відчувала не тільки у клубі, а взагалі по життю. Я думаю, що кожна жінка, навіть не знаходячись на керівній посаді чи у чоловічому колективі відчуває це на собі чи не щодня. Але чомусь про це більшість жінок мовчать.
Я вважаю, що найбільшою проблемою нашого українського спорту є нестача професійних працівників. Стереотип про те, що у футболі мають працювати люди, які розуміються на футболі, колишні футболісти або ті, що були тренерами, вже давно пора розвіювати. Адже ці люди не можуть займатися ні маркетингом, ні піаром. Це велика проблема. Президенти клубів часто працюють лише над тим, щоб команда грала, але забувають, що головна ціль у цьому спорті – це вболівальники і шоу. Це якраз те, над чим у "Вересі" працюю я. Головний критерій успіху футбольного клубу – це заповнений стадіон на матчі, а це, в свою чергу, залежить від правильної маркетингової роботи.
"Досі в Україні присутні поверхневе ставлення до жінок і прояви сексизму, не лише від чоловіків, але й зі сторони жінок"
Дуже важко руйнувати стереотип, що жінка не може бути на керівній посаді, не може керувати чоловіками. У моєму випадку прояви сексизму були в більшості зі сторони жінок. Якийсь хейт, ненависть, постійні зауваження. Спочатку я все це сприймала дуже болісно, ховалася, не хотіла лишній раз виходити в люди. Навіть фото нові не хотілося виставляти у соцмережах, не хотілося ділитися результатами своєї роботи. Але зараз все не так.
Я, до речі, ввійшла до адміністративного складу Міжнародного жіночого клубу "Business Women Club", там я знайшла підтримку жінок, які вже чогось досягли, які теж пройшли подібний шлях. От нещодавно там я спілкувалася з жінкою-депутатом Верховної Ради, поділилася з нею, що після одного з інтерв’ю на мене посипались негативні коментарі про те, як я всього досягла. І вона мені каже: «Іро, заспокойся, поки я стала депутатом, то про мене казали, що я і трансвестит, і лесбійка. Казали, що мала інтимні стосунки ледь не з усіма депутатами. І мій чоловік вже це все пережив, перечитав і з того всього вже лишається тільки сміятися». Коли я поспілкувалася з такими жінками я почала легше все це сприймати. І це те, через що жінка точно має переступити, якщо хоче досягти мети і бути публічною.
Я, до речі, ввійшла до адміністративного складу Міжнародного жіночого клубу "Business Women Club", там я знайшла підтримку жінок, які вже чогось досягли, які теж пройшли подібний шлях. От нещодавно там я спілкувалася з жінкою-депутатом Верховної Ради, поділилася з нею, що після одного з інтерв’ю на мене посипались негативні коментарі про те, як я всього досягла. І вона мені каже: «Іро, заспокойся, поки я стала депутатом, то про мене казали, що я і трансвестит, і лесбійка. Казали, що мала інтимні стосунки ледь не з усіма депутатами. І мій чоловік вже це все пережив, перечитав і з того всього вже лишається тільки сміятися». Коли я поспілкувалася з такими жінками я почала легше все це сприймати. І це те, через що жінка точно має переступити, якщо хоче досягти мети і бути публічною.
"Часто, щоб бути в гармонії з собою і світом, не виливати на когось свій негатив, жінкам просто не вистачає внутрішньої самореалізації"
Ірина впевнена, що ті жінки, які своїм розумом і наполегливою працею досягли успіхів у житті та кар'єрі, ніколи не скажуть чогось поганого про інших. Тим, хто пише і каже щось погане, недостатньо свого життя, тому вони починають втручатися у чуже, спрямовуючи свої негативні думки на інших.
Кожна з жінок в оточенні Ірини – успішна, і кожна з них, за словами нашої героїні, на своєму шляху стикалася з гендерними стереотипами, та й досі стикається з поверхневим ставленням чоловіків до себе, як до особистості. Ірина вважає, що жінок досі не сприймають професіоналами, а все ж спочатку оцінюють як жінку, як об’єкт бажання і симпатії.
"Потрібно жити не заради дітей, а для дітей. Щасливі батьки – щасливі діти"
Ірина з чоловіком виховують двох синів. Діти, на відміну від мами, не захоплюються футболом. Натомість, перейняли любов до іншої сфери, якою зараз також займається жінка.
Я часто брала синів на різноманітні матчі, вони виводили на поле футбольні команди, мали можливість спілкуватися з топовими футболістами України. Але вони не перейнялися футболом. Натомість, їх більше цікавить інша сфера, якою я займаюся – це озеленення. Зараз я займаюся озелененням Рівне нщини, це Всеукраїнський проект «Озеленення України». У спадок їм передалася любов до рослин від мого дідуся, від батьків і від мене. На перші висадки вони виходили ще не дуже розуміючи, а зараз вони навіть питають, коли ж наступні заходи.
Після одного з еко-забігів, старший син підійшов до мене зі словами «Мамо, я так тобою пишаюся! Я радію, що ти робиш наше місто кращим». Це один з найкращих подарунків для мене. Радію, що у цій справі сини мене наслідують і беруть приклад. Дітям необхідно бачити своїх батьків щасливими, успішними, реалізованими. Вони тоді більше нас поважають. Успішна мама – це радість для дітей.
Після одного з еко-забігів, старший син підійшов до мене зі словами «Мамо, я так тобою пишаюся! Я радію, що ти робиш наше місто кращим». Це один з найкращих подарунків для мене. Радію, що у цій справі сини мене наслідують і беруть приклад. Дітям необхідно бачити своїх батьків щасливими, успішними, реалізованими. Вони тоді більше нас поважають. Успішна мама – це радість для дітей.
Поради від Ірини Теслюк жінкам, які хочуть займати керівні посади і робити щось корисне для свого міста, країни
Ніколи не варто нічого боятися. Не треба думати, що за успіх ви неодмінно маєте заплатити втомленим виглядом чи нещасливим особистим життям. Сучасний світ дає можливість реалізовувати себе без шкоди сімейним стосункам і гарній зовнішності. Сьогодні ми бачимо безліч прикладів жінок, які не лише успішні, але й красиві, доглянуті, гарні мами і дружини, при цьому цікаві особистості, сповнені енергії та нових ідей!
?Мене надихає те, що своїм прикладом я можу змотивувати інших жінок досягати своїх цілей всупереч гендерним стереотипам.
?Мене надихає те, що своїм прикладом я можу змотивувати інших жінок досягати своїх цілей всупереч гендерним стереотипам.
Ірина береться за такі проекти, які спочатку багатьом здаються безнадійними, які складно реалізувати. Впевнена, наполеглива, яка втілювала мрію багатьох і йшла до мети, не зважаючи ні на що. Такі жінки заслуговують поваги і своїм прикладом доводять - жінка може все!
Спілкувалася - Людмила Кнапець
Усі фото надані героїнею матеріалу
This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website