Історія коваля з Рівненщини, який любить свою професію.

Як ви собі уявляєте чоловіка, який займається ковальством? Він схожий на Кирила Кожум'яку чи байкера, одягнутого в шкіряний фартух? 

Петро Кохановський немає нічого спільного ні з одним, і з іншим. Чоловіка можна назвати митцем, закоханим у свою професію. 

Ще з дитинства пан Петро любив ковальство. Так склалося, що вся його чоловіча частина сім'ї - ковалі: і батько, і дід, і прадід. Чоловік змалку бачив кузню, в якій він залишався на весь день. 

"З дитинства в мене побиті пальці, батькові молотки рознесені по всьому дворі. А от саме художню техніку я освоїв порівняно недавно, років 12 тому. Хоча, навіть тоді я не сприймав себе, як справжнього коваля. А от буквально 2 роки тому, коли дівчата з мого села запропонували виставити роботи в Рівненський краєзнавчий музей - я зрозумів, що це моя професія", - говорить Петро Кохановський. 

Саме ця виставка і стала поштовхом для чоловіка. Люди, які відвідали захід почали залишати позитивні коментарі щодо кованих скульптур. Тоді Петро і почав серйозно сприймати себе, як "художника". 

Після цього він наважився на участь у фестивалі, про який мріяв 8 років. 

"Часом навіть щось порадить, часом - допоможе"

Чоловік говорить, що його головна підтримка - це сім'я. Дочки, внуки та дружина навіть допомагають чоловіку. Двоє його внуків - найперші помічники у роботі. І у кожного - своя робота. Старший внук, якому 9 років  - часто малює ескізи до робіт.  А молодший, якому 4 рочки - допомагає саме в роботі. Знає де знаходяться інструменти. А в кузні проводить багато часу, як і сам Петро в дитинстві. Чоловік надіється, що в майбутньому внуки продовжать його професію. 

"Не проблема зробити, проблема придумати" 

Характер та сила волі потрібна в кожній професії. Втім найскладнішим у роботі коваля, Петро вважає саме задумка до майбутнього виробу. Говорить, що інколи бувають моменти, коли в голові сотні ескізів - і вибрати один дуже важко.

"Часом просто щось побачу: фотографію чи картину і відразу захочу зробити це з металу. Часом просять щось зробити, тут вже легше бо є задача. Але я люблю більше спонтанні роботи, і моя сім'я каже, що вони краще у мене виходять. Я не малюю ескізів, мені здається простіше робити відразу." , - розказує чоловік. 

Свої роботи чоловік майже не зберігає вдома. Деякі - дарує друзям, родичам. Деякі зараз знаходяться закордоном. 

***

Дуже часто, паралельно, створює декілька робіт. В його кузні багато заготовок: квіти, птахи і навіть образи людей. Деякі ж роботи займають місяць часу, не беручи до уваги скільки треба над нею подумати.