Юристка Ліана Диновська ділиться, поєднувати роботу з материнством звикла. Адже, почала виховувати своїх дітей, а паралельно здобувала дві вищі освіти.
Зараз, жінка виховує 4-х дітей, каже, часто її день починається о 6 ранку, а закінчується о 2 ночі.
"Я сама виховую 4-х дітей, то з першого класу кожної своєї дитини, намагалась розгледіти і відчути потреби у їх позашкільному розвитку.
До прикладу: Кароліна закінчила музичну школу по класу фортепіано, зараз вона опановує гру на новому інструменті, називається укулеле.
Давид 6 років займався дзюдо, зараз займається боксом і надзвичайно відданий спорту.
Тимофій обожнює гру у футбол і грає часто з 7 ранку,
Ангеліна танцює, це складна праця і зараз вона на міжнародних змаганнях у Польщі.
Як бачите всі діти різні за темпераментом і за власними потребами, кожному з них необхідно приділяти час на особисті спілкування.
Вважаю не складно поєднувати материнство і роботу, якщо в житті вірно розставити пріоритети і не дивлячись ні на що намагатись бути другом для своїх дітей".
В свою чергу, громадська активістка Яна Дішкант зізнається, це не просто, але цілком реально. Додає, головне правильно розставити пріоритети.
"Я розумію, що не можу бути 100% часу з дочкою - але час, який проводжу з нею має бути максимально ефективним.
Ми багато гуляємо, разом подорожуємо, навчаємося і просто граємо. Дочка знає, що в мене є обов'язкові справи - робота, тренування, навчання.
На щастя вона сприймає без ревнощів та образ.
Мій секрет - бути другом своїй дитині, тоді все вийде. А також, бути мамою, і не зупиняти власний розвиток".
А голова громадської організації Іванна Пристайович розповідає, материнство не означає “хрест” на кар’єрі або припиненні активної громадської діяльності. Додає, головне - знаходити баланс.
"Поєднувати виховання дітей та роботу – завдання цілком реально, якщо чітко розуміти свої цілі і мотиви.
І важливо, звичайно, підтримка рідних, вони часто забирають дитину із садочка, погоджуються посидіти з сином, коли я працюю, їду в чергове відрядження чи на тренінг.
А вихідні я завжди проводжу із своїм сином, у нас це вже традиція".
Тоді ж як, Дарина Петрушкевич - прес-офіцер 2 Галицької бригади Національної Гвардії України розповідає, бути мамою - найважча робота, з якою жінка коли-небудь стикалася. Адже, її не поміняєш, це на все життя.
На цій нелегкій стежці треба дійсно працювати на результат, щоб дитина виросла гарною людиною.
"Зізнаюся: поєднувати материнство, та ще й коли дитина не одна, з роботою дуже непросто.
Особливо, коли виховуєш їх самотужки. Ще більш непросто поєднувати материнство з військовою службою, яку регулюють статути. Ти не можеш запізнитися, відпроситися чи піти раніше зі служби.
А в діток тим часом ранки в садочку, плавання, реабілітація. Зізнаюся: якби не мої батьки, я б, напевно, не справилася б.
Моє командування ставиться толерантно до таких мам, як я. В якості винятку при якомусь форс-мажорі (наприклад, дзвінок із садочка, що дитина горить в температурі), я можу бути впевнена, що з'явлюся забрати дитину так швидко, як тільки зможу".
Громадська активістка та журналістка Оксана Кравець - не боялася, що діти заберуть весь її час і сили, й не дадуть реалізуватися. Жінка додає, як такого декрету у неї не було, вважає, що на три роки випасти з життя - це занадто.
"Для мене бути мамою – це абсолютне щастя.
Зараз я можу стверджувати, що у мене не було декретної відпустки, адже я працювала з перших днів народження дитини. Це була робота з дому, побігти на зустріч разом з дитиною.
Інколи були навіть курйозні випадки, коли я приходила на зустріч, а в мене блузка у каші. І це, вважаю, нормально. А зараз у мене є няня яку дуже люблять мої донечки.
Тому, я хочу сказати, що працююча мама – це насамперед щаслива жінка, яка любить свою роботу, а задоволена мама - щасливі діти та чоловік.
А ще, коли я приходжу додому, а діти вибігають і одразу кидаються на мене з обіймами, це дуже круте відчуття".
