У кожного лікаря є право на відмову від подальшого ведення пацієнта. Важливий момент: пацієнт ні за яких обставин не може залишитись без медичної допомоги. У міністерстві охорони здоров'я розповіли, як це окреслено в законах і як може реалізовуватись на практиці.
Лікар має право відмовитися від ведення пацієнта, якщо:
1. Пацієнт не виконує медичних приписів і при цьому нічого не загрожує життю пацієнта чи здоров’ю людей, які його оточують
Усі порушення мають бути зафіксовані і задокументовані, а задовільний стан здоров’я пацієнта підтверджений.
Наприклад, якщо пацієнт порушує призначений режим, лікар має обов’язково фіксувати у карті, листку непрацездатності, іншій медичній документації вид порушення - несвоєчасна явка на прийом, алкогольне, наркотичне, токсичне сп'яніння під час лікування, вихід на роботу без дозволу лікаря, “втеча” зі стаціонарного лікування тощо. Так, у листку непрацездатності у графі «Відмітки про порушення режиму» зазначається дата порушення і підпис лікаря, а у графі «Примітка» перераховуються види порушень. Обов’язково зробити запис про це у медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого.
З підтвердженими фактами порушень і відповідною заявою лікар має звернутись до керівника медзакладу.
2. Пацієнт порушує правила внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я і при цьому нічого не загрожує життю пацієнта чи здоров’ю людей, які його оточують
Так само, як і в попередньому випадку, усі порушення мають бути зафіксовані і задокументовані, а задовільний стан здоров’я пацієнта підтверджений. З підтвердженими фактами порушень і відповідною заявою лікар має звернутись до керівника медзакладу.
Правила внутрішнього розпорядку є локальними актами закладів охорони здоров’я. Їх затверджує головний лікар. Ці правила визначають права та обов’язки пацієнта під час звернення за медичною допомогою та перебування у лікарні. Найчастіше правила включають такі прості речі як заборона куріння у медзакладі, дотримання режиму тиші тощо.
Правила мають бути у вільному доступі - найчастіше їх розміщують на дошках оголошень у медзакладах.
Важливо: лікар не несе відповідальності за здоров’я пацієнта, якщо той відмовляється від медичних приписів або порушує встановлений для нього режим.
Крім того, якщо лікар чи медзаклад не може забезпечити відповідне лікування (немає потрібного обладнання, відділення, профіль лікарів не відповідає захворюванню), лікарі мають рекомендувати пацієнту звернутись до медзакладу, де він отримає необхідну медичну допомогу, або направити у такий медзаклад.
Лікар не може відмовити у наданні медичної допомоги пацієнту, якщо знає:
- що така відмова може призвести до тяжких наслідків для пацієнта (порушення карається штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або громадськими роботами на строк до 200 годин, або виправними роботами на строк до двох років);
- що така відмова може призвести до смерті пацієнта чи інші тяжкі наслідки (карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого).
Так само карається неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (Кримінальний кодекс України, статті 139, 140).
Лікар ПМД може відмовитись від подальшого ведення пацієнта, якщо той не виконує медичних приписів або правил внутрішнього трудового розпорядку надавача ПМД. АЛЕ лише за умови, що це не загрожуватиме життю пацієнта і здоров’ю населення.
Наказ МОЗУ № 503 також визначає, що лікар може відмовитись підписувати декларацію з пацієнтом, якщо у лікаря уже є оптимальна кількість декларацій. Для терапевта - це 2000 декларацій, сімейного лікаря - 1800, педіатра - 900.
З січня 2019 року всі лікарі мають технічну можливість укладати декларації понад оптимальну кількість. Для таких декларацій вводяться коригувальні коефіцієнти. Національна служба здоров’я України рекомендує керівникам медзакладів локальними наказами визначати, які ліміти у їхніх лікарів, адже у кожного ЗОЗ своя ситуація з пацієнтами, умовами роботи тощо. Оптимальний обсяг практики - підстава для відмови у прийнятті декларації.
Лікар НЕ має права відмовляти пацієнту у прийнятті декларації:
- через місце реєстрації: пацієнт має право обрати лікаря, який надає ПМД, незалежно від зареєстрованого місця проживання;
- через місце проживання у іншому селі/місті/районі/області: фактичне місце проживання не має значення при підписанні декларації, хоча лікар може звернути увагу пацієнта на ймовірні труднощі у логістиці, оскільки до медиків пацієнти звертаються не лише за медичною допомогою, але й за довідками, направленням до інших спеціалістів тощо;
- через вік, стать, соціальний статус, матеріальне становище чи інші характеристики пацієнта (звісно, виняток становлять випадки, коли з педіатром хочуть підписати декларацією дорослі чи навпаки - батьки хочуть підписати декларацію для дитини з терапевтом);
- через історію хвороби пацієнта: люди, які мають хронічні чи інші захворювання, підписують декларації на рівних умовах. Інше суперечить не лише нормативно-правовим актам, а й етичному кодексу лікаря.
- через те, що у людини немає паспорта: щоб підписати декларацію про вибір лікаря, будь-яка людина, яка на законних підставах перебуває на території України, може подати один із документів: тимчасове посвідчення громадянина України; посвідка на постійне проживання в Україні; посвідчення біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту.
- через те, що людина є тимчасово переміщеною особою: для внутрішньо переміщених осіб немає жодної перешкоди, щоб підписати декларацію з вибраним лікарем, незалежно від місця реєстрації. Якщо ви маєте паспорт громадянина України, ніякі додаткові довідки, окрім індивідуального податкового номеру, не потрібні (довідка ВПО - не потрібна).
