Майже два десятки людей, квіти і задумливі погляди. Це не передвиборча агітація. Цих людей перед пам’ятним знаком зібрали страшні спогади. Їх силою виселили з рідних земель понад 60 років тому. Усі вони депортовані. Валентину Коротенко в 11 років з родиною виселили на Запоріжжя. Звідти сім’я дісталася Рівне нщини. Нині таких як пані Валентина на Рівне нщині 10 тисяч. Але під пам’ятний знак, що нагадує про їх вигнання прийшло небагато. Хоча свою мову, культуру та звичаї вони бережуть і передають своїм нащадкам: внукам та правнукам. Виселення організоване тодішнім українським урядом та польським комітетом. Тоді жителям Лемківщини, Холмщини, Підляшшя та Надсяння обіцяли повернути все що забрали але цього не сталося. Нині «Товариство Холмщина» вимагає від влади правової оцінки депортації, перезахоронення усіх переселенців хто загинув з голоду, а також домовленостей на державному рівні з поляками про спрощений перетин кордону.
