ПІДПИСУЙТЕСЯ НА НАШІ НОВИНИ У Telegram: Rivne1.tv
Юрій Трачук - Патентний повірений України: "Обов'язковим атрибутом є похід з дітьми до церкви, на освячення пасок. Особливо, цей ритуал подобається моїй найменшій дитині - Лізі (дуже кумедно виглядає, як вона хреститься). Дівчата люблять також самі ставити усі свічки та їх запалювати. А мій син Богдан завжди у цей час гостює у своєї бабусі, бо на Великдень приїжджає його прадід Михайло - у них особливі стосунки. А ще, розмальовуємо цілу гору яєць, б'ємося і б'ємося. Христос Воскрес!
****
Павло Алексєвич - маркетолог: "Ми щороку сім'єю їздимо в місто Борщів до родичів дружини. На це свято, як і минулого року, Дзвінка зустрінеться із прабабусею та іншими родичами".
****
Вікторія Шинкаренко - волонтер, ветеран війни: "Традиції - це святкування в колі сім’ї. Пасха, крашанки, домашня ковбаска, смаколики. Потім звичайно їдемо до батьків в гості".
****
Юрій Дюг - виконавчий директор у Антикорупційний моніторинг: "Певно, що головною традицією Великодня – у нас є святкування у колі родини. Їдемо до батьків, хоч це й далеченько. Мама пече паски в печі. Традиційно багато так, що вистачає всім із запасом. Робить крашанки. Коли були малі – як уміли, робили писанки. А зараз саме час згадувати – вчити Великоднім премудростям вже своїх дітей. Власне похід в церкву, ще той ритуал. Село у нас в горбистій місцевості, до храму треба йти як то кажуть трошки – по горам і по долам. І болотам До речі навіть при такій пересічній місцевості – примудрювались приносити додому запалену свічку зі служби, кажуть це допоможе тримати мир та злагоду в оселі. Ну і традиційно Великдень – це час для відвідин родичів, яких через відстань бачиш рідко. Власне, для нас це в першу чергу родинне свято."
****
Віктор Пилипчиук - гітарист гурту "Ot Vinta!": "Нічого нетрадиційного. Святкування лише в родинному колі, якщо тато з мамою вдома. Основна традиція - на Великдень Паску пече завжди мама, а тато займається ковбасками. І ще іноді мій День народження потрапляє на Великодні свята, тому на святковому столі іноді поряд із крашанками та Паскою стоїть торт зі свічками.)
****
Олександр Курсик - депутат міської ради: "Для нашої сім'ї Великдень дуже серйозне свято. Ми дорослішаємо і наші традиції змінюються, стають більш домашніми. Раніше, наприклад, ми з дружиною освячували пасочки то у моєї бабусі в Срібному, то у її в Малій Любаші. Декілька років вже ми святимо самі у Покровському соборі. Донька Олександр теж вночі прокидається і їде до храму, радіти, що Ісусик воскрес. Окремі традиції це готування паски і м'яса., також традиційно ми з дітками фарбуємо яйця і розписуємо писанки Я 4 роки перед Вербною неділею голодую, відтак мариную м'ясо для кіпчення лише носом ) не куштую маринад, щороку виходить дуже смачно. Женя саменька почала готувати паски, рецепт дуже важкий, але щороку їй це вдається, смакота неймовірна. А вже саме святкування однакове і водночас різне щороку, у нас 14 хрещеників, ми до всіх завозимо подарунки, ну і запрошуємо гостей на другий чи третій день до нас додому. Дуже люблю Великдень, адже це пробудження, переосмислення і велика радість. Щиро, від усієї своєї сім'ї вітаю кожного з святом! Христос Воскрес!
***
Віталій Гаврилюк - психотерапевт у психологічній студії "Self" "Тиждень до Пасхи я пощу. Весь інший час теж, але тільки по середам і п'ятницям. Люблю проводити час в сімейному колі. Так я дуже люблю дивитися фільми, то в мене вже склалася традиція - ввечері перед Пасхою передивляюся якийсь з фільмів на тему Пасхи. Один з улюблених - "Остання спокуса Христа" Мартіна Скорсезе. Вночі обов'язково іду святити паску до храму, зразу по приходу їмо свячене. Однозначно, люблю святкувати в колі сім'ї, родини."
****
Володимир Торбіч - головний рeдактор Агeнціі журналістських розслідувань "Четверта влада": "Як і більшість пeрeсічних рівнян, готуємо святкові страви, фарбуємо яйця, пeрeд тим трохи більшe ніж завжди прибираємо. Вночі, хто з дітeй має бажання, йдуть в цeркву з дружиною. Потім святковий сніданок, а на обід чи на вeчeрю в гості до батьків. Для нас будь-які вихідні - цe привід відіспатися від робочих буднів".
****
Віктор Самчук - спортивний журналіст: "Традийційно на Великдень їду до мами в Костопіль. Їду на кілька днів раніше, щоб допомогти з приготуваннями. І звісно, збираю кошик і йду святити Паску вночі. А з традицій, то на перший день любимо збиратися сім'єю на святковий обід."
****
Світлана Сирота - керівник медіагрупи Рівне нського льонокомбінату: "Великдень для мене - найбільше і найочікуваніше із усіх свят. Готуючись до нього, намагаюся дотриматися якнайбільше і народних традицій, і релігійних обрядів. І отримую від цього величезну насолоду і вмиротворення. Приготування традиційних страв - м'ясного і випічки, фарбування яєць, обов'язкове випікання пасок - за власним унікальним рецептом, прикрашання Великоднього кошика, відвідування богослужінь на Страсному тижні - невід'ємна частина самого Воскресіння Христового. Освячувати кошика іду завжди вночі, до Свято-Покровського кафедрального собору Адже саме тоді святкова літургія особливо натхненна, слова і піснеспіви у ній особливі, а тисячі свічок у кошиках під нічним небом, люди, поєднані спільною молитвою і спільним очікуванням дива та розговіння дарують відчуття неповторності. У Великодньому богослужінні особливо трепетний для мене момент - звернення розіп'ятого розбійника до Ісуса: "Пом'яни мене, Господи, у Царстві Своїм, коли прийдеш у Царство Своє". Оце раптове його просвітлення, безумовне увірування, вражають мене до сліз. Після церкви - сімейний сніданок, розговіння. Зі свічкою, молитвою, із власним порядком - свячена пасочка, тоді яєчко, а далі вже інші страви. Битися великодніми яйцями, визначати кому трапилося міцніше - обов'язкова розвага. Безумовно, найважливіше у Великодні - його духовне значення. Адже Воскресіння Христове - це є основа всієї нашої віри і всього нашого життя. Те, що сталося у ці дні 2018 років тому - стало визначальним для кожного християнина. І дбати слід саме про душу. Однак, оскільки ми все-таки люди, а не янголи, то і ніщо людське нам не чуже. І хай надворі уже 21 століття, однак, дотримання народних традицій у підготовці до свята, у виборі страв тощо, дозволяють нам пам'ятати хто ми і звідки, берегти свою національну ідентичність. І відчувати свою причетність до чогось більшого, ніж ми самі.
****
Назарій Поліщук - депутат міської ради: "Особливих традицій в нас немає, святкуємо як всі люди. Але моя мама постійно випікає паску в справжній печі, як випікала її мама, ми ніколи не купуємо паску. Випікаємо багато, близько 30 кг., практично половину роздаємо близьким.
Мирослава Толочик - гурт "Sarafan band": "Перед паскою мусили побілити обов’язково дерева, помити вікна, попрати фіранки — це закон. В кожної господині є свої улюблені страви. Любила, коли бабця пекла паски в печі. А моя улюблена страва, яку я готую —це сирна паска. Звичайно завершальним етапом є похід до церкви.
****
Оксана Ігас - керівник "ARTmodels": "Великдень стрічаємо у душевному спокої, вдячності Богу за те, що ми разом, і молитві про #зарікдіждати з усіма, кого любимо і цінуємо. Усі складові пасхального кошика готують мама і тато. Ми ж, по можливості, їм допомагаємо. Обов'язковою і бажаною є нічна служба у храмі, освячення дарів і розговіння. Кожен момент дуже особистий, як і Світло самого Великого Дня, що сповнений радістю і любов'ю. Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Усім гарного свята і тепла у серці!!!"
****
Дмитро Якимець: Святкую Великдень завжди на природі і виключно у широкому сімейному колі. Часом відкриваю в цей день купальний сезон. Але спочатку звісно нічна служба і освячення пасочок.
****
Валерія Супонькіна-Лагнюк - мистецьке об‘єднання «Едельвейс»: "Дуже люблю це Світле Свято! Для мене це привід очистити думки та душу. Ми святкуємо традиційно), але , напевно, найбільше люблю період підготовки до Великодня. Цьогоріч, як і зазвичай, Тарас замішував тісто на Паски, я - випікала, діти - прикрашали. А крашанки цього року в нас є навіть і «золоті». Але з нашим насиченим графіком, це довелося робити між репетиціями та екзаменами і до пізньої ночі. На Великдень будемо насолоджуватися спілкуванням з родиною!
****
Олексій Муляренко - голова Рівне нської обласної державної адміністрації: "Будемо вдома. Щороку вночі обов'язково ходимо на нічну службу, але цього року я піду сам, оскільки маленький Олексій буде ще спати! А завтра після обіду з дружиною Наталкою і з дітьми підемо святити пасочки, і найменшеньшого звісно ж візьмемо з собою) Пасочки печуть наші мами: моя і Наталі, іноді й дружина пече. Принаймні, все інше готує сама. Діти люблять фарбувати і прикрашати крашанки. Оскільки свято сімейне, то стараємося його проводити в сімейному колі: обов'язково ідемо до батьків. А також намагаємося відвідати в ці дні богослужіння. Насправді готуємося як в усі Українці, нічого надзвичайного. Лише те, що останнім часом любимо сповідатися та причащатися в великодню ніч, це дуже урочисто і надзвичайно важливо."
****
Оксана Юрченко - речниця Патрульної поліції Рівного: "Переважно уся моя родина греко - католикі, тож ревносно ставимось до релігійних та сімейних традиції. Відвідую і в свята і в будні свою рідну греко-католицьку церкву. Моя мама з Львівщини, буває Великдень проводимо саме там. Традиційно на свята за столом і в церкві ми всі у вишиванках, щодо святкових приготувань обов’язки чітко поділені - кожен готує щось своє і потім цим ділиться. Зізнаюсь відверто, паску не печу. В мене, Богу дякувати, є мама та старша сестра. Для чого витрачати стільки часу, коли є люди, які це залюбки зроблять за тебе. Пекла колись, але дуже вже це марудно і часу забирає багато. У нашій родині все розподілено — хто, що робить і чим потім ділиться. Традиційно ми з донькою печемо горішки і грибочки, використовуючи спеціальну форму, якій мабуть років більше ніж мені. І перевірений часом рецепт, ще з тих радянських часів. Грибочкам ми робимо капелюшки і ніжки з глазурі чи топленого шоколаду, вони чудово доповнюють композицію в кошику. Кошика в нас два — кожна господиня несе до церкви свій. Змалечку моя Оля полюбляє, ледве дочекавшись освячення, тягнути потрохи зі свого кошика ковбаску та іншу смакоту. Прямісінько біля церкви. Це теж традиція. Я її за це не сварю. Сама така була.
****
Анна Махно - власкор телеканалу 1+1: "Спів пташок на вулиці, в хаті аромат свіжоспеченого в печі і бажання хоч трішки надломити верхівку паски. На одну більше, аби все ж дозволити скуштувати до Великодня, пекла бабуся. А в суботу ввечері збирання того, що потрібно до посвячення. Очікування ночі та походу до церкви було чимось таким таємничим і приємним. Після півночі не потрібно було будити, вставали самі. До церкви шлях пролягав через ставок. І щороку проїжджаючи повз споглядала як він парує. Здавалося, що це може відбуватися лише цієї ночі і це щось таємниче. Довкола церкви зі своїм великоднім збиралися односельчани. Свічки у кошиках серед темряви, кожен пильнував, щоби не загасли. Чарівне та тепле відчуття переповнювало. Зустріч з друзями та однокласниками в такій атмосфері додавало святковості. Дзвони. І аж очі заплющувалися, коли на обличчя потрапляла вода, якою кропив священик. А потому – додому розговітися у родинному колі. До бабусі з дідусем з'їжджалися сини та родичі. Особливий день з особливими емоціями. Минають роки, в кожного свої традиції, але як на мене в цей день і важливі спогади. Все йде із дитинства. Про це б хотілося нагадати всім. Тому саме з такими відчуттями для мене настане Великдень.
****
Сергій Ющишин - президент RivneRunningClub, власник Рівне нського агентства новин ERVE.UA: "За життя дідуся та бабусі, з якими я мешкав, у нас були яскраві традиції. Хоч мешкали ми поблизу центру Рівного, у нас, майже як в селі, була діюча піч. Вона, по суті, використовувалася раз на рік. Тут бабуся Галя пекла паску. Пасок було завжди дуже багато. Формами слугували – старі каструлі, миски та металеві кружки. За кілька днів до Великодня бабуся фарбувала яйця – у великому відрі, варячи їх у цибулинні, яке збиралося задовго до свята.
Вся родина завжди ходила святити паску. Бабуся співала у церковному хорі, тому йшла на службу ще в суботу ввечері. Ми ж підходили до неї посеред ночі і вже ставили кошики для освячення на подвір’ї церкви. Пам’ятаю, одного разу пішов з бабусею на всю ніч – було дуже важко. З усіма приготуваннями та самим процесом освячення паски в церкві в мене виникали незабутні емоції, враження та гарні спомини. Цікаво, що, коли приходили з церкви, бабуся накривала святковий стіл. А дідусь тим часом, брав саморобне кадило, розпалював маленьке багаття, кидав у кадило жар та ладан і ходив по подвір’ї, всім кімнатах будинку та добудов і «димів». Було дуже класно – все пахло впродовж всього дня. Я любив цей зараз дивний, але тоді надзвичайний для мене обряд.
****
Оксана Кравець - засновник Сімейного клубу Пузата мама, журналіст: "Святкуємо Великдень з родиною. Їдемо у гості до батьків, бабусів з дідусями.Це напевно основна традиція. З появою дітей звичайно робиш усе для того, аби цей день був по -справжньому святковий і водночас привчаємо донечок до традицій. Великоднього ранку стукаємось крашанками, куштуємо паску, і по гостях)
****
Павло Дмитришин - власник компанії "Артемон": "Одна з наших сімейних традицій - робити писанки. З'явилася вона в нашій сім'ї тоді коли старшому сину було 3 рочки, ми купили в художньому магазині писачок та віск, вимкнули телевізори, телефони та світло, запалювали п'ять свічок та почали малювати на яєчках цікаві візерунки. Сама атмосфера, нам дорослим, нагадувала момент коли в дитинстві вимикали світло і ми з дружиною автоматично поринали в приємні спогади, розповідали один одному історії з минулого,ю порівнюючи своє дитинство з дитинством наших дітей. І так з роками до наших розмов та малювань поступово долучився старший син адже йому надзвичайно цікаво побавитись з вогнем та курячим яйцями. Звісно ми мали купити Артему (старший син, 6 років) власний писачок, і тепер ми слухаємо його історії та роздуми, які схожі на сюжети сюрреалістичних книг. Цього року ми купимо ще писачок для меншого синочка Максима (йому 2 рочки) і будемо разом вимикати світло та поринати у атмосферу спокою та розмов. Наші малюнки навряд переможуть на виставках писанкарства, але ми впізнаємо їх серед мільйона.
****
Телеканал "Рівне 1" вітає усіх читачів з Великоднем і бажає усім миру, злагоди та достатку!
