ПІДПИСУЙТЕСЯ НА НАШІ НОВИНИ У Telegram: Rivne1.tv
Поява в УПЛ, пошуки телетранслятора, історія з Юрієм Віртом, вихід у першу шістку, переїзд до Львова... Sport Arena припускає, що закінчення чемпіонату буде для клубу не менш спекотним, аніж його початок.
Нещодавнє засідання виконкому ФФУ було бурхливим та сенсаційним – фактичне вигнання продинамівської трійки зі складу виконкому, звинувачення Олександру Бандурко, перспективи Андрія Павелко в УЕФА… Утім, окрім іншого функціонери ухвалили й дуже важливе рішення для майбутнього Вереса.
Справа не стільки у тому, що президент народного клубу Олексій Хахльов тепер працюватиме на посаді заступника голови Комітету стратегічного розвитку футболу, який очолює власне сам очільник ФФУ. Важливими є обставини всередині клубу, які наклалися у часі з засіданням виконкому в Дніпрі. Це призначення Хахльова – сигнал також і для скептиків, які вказують на майбутній юридичний і фактичний переїзд Вереса до Львова та перейменування «львівських рівнян» в ФК Галичина (або ж, по іншій версії, – Сокіл).
Але спочатку трохи лікнепу. У ситуації зі структурою Вересу мусимо розрізняти дві різні його половини. Перша – народний клуб (НК) у формі громадської спілки (умовно – рівняни), який відродили в Рівному в 2015 році та вивели в Першу лігу. Друга – ТОВ Верес-Рівне (умовно – львів’яни), який контролюється стратегічним інвестором і володіє правами на футболістів клубу.
Іншими словами, спочатку Верес у березні 2015-го відродили у Рівному в формі громадської спілки і заявили відразу в Другу лігу. Членами клубу стали більше 4 тисяч рівнян, але коли власних джерел виявилося замало, а команда дістала шанси підвищитися у класі, керівництво знайшло інвестора в особі львівського бізнесмена Богдана Копитка і його Львівського холодокомбінату (ЛІМО).
У квітні 2016 року було створено ТОВ Футбольний клуб Верес-Рівне , яке, власне, почало фактично керувати клубом і очолювалось львів’янином Ігорем Дедишиним, який також був до літа 2017 року віце-президентом клубу. У новостворене ТОВ громадська спілка (НК) передала бренд, тобто назву «Народний клуб Верес-Рівне » та логотип, а ЛІМО фінансував більшу частину бюджету.
Спочатку львівський холодокомбінат був спонсором Вересу, згодом став співвласником ТОВ Футбольний клуб Верес-Рівне , володіючи 61%. Решта 39% належала громадській спілці Рівне нський футбольний клуб Верес-Рівне , тобто суто народному клубу. Врешті у червні 2017-го на загальних зборах Вереса співзасновником команди особисто став Богдан Копитко.
У стосунках між цими двома Вересами впродовж поточного сезону виникало чимало тріщин. Інколи стосунки між «народниками» та «інвесторами» нагадують історію Попелюшки, яка ще не може вийти за межі будинку мачухи, в якої мусить жити. З точки зору людей Копитка, хто платить, той і «замовляє музику». Звісно, потягнути приблизно 40-мільйонний бюджет участі Вереса в УПЛ силами народного клубу в Рівному поки було неможливо, а найголовніше – грати в Прем’єр-лізі на рівненському «Авангарді-Колізеї» ніхто б не дозволив. Копитку ж було нецікаве борсання в Першій лізі, відтак, потрапивши замість Десни в УПЛ, Вересу задекларували мету вийти у першу шістку, а далі заговорили про єврокубки. Відповідно до збільшення бюджету, вплив власне народного клубу (а саме простих рівнян), які колись ходили на «Колізей», а згодом почали їздити на Арену Львів, зменшився. Крім того, що Верес жив і тренувався у Винниках, грати свої матчі на Львівщині почали і його юніори, а через неготовність власної академії дати необхідний продукт команди U-19 та U-21 також заповнилися гравцями переважно ФК Львів чи моршинської Скали.
Не дивно, що ті ж люди, які колись вимагали наполеонівських планів для Вереса, почали закидати його президенту Олексію Хахльову «зраду».
Тим більше що впродовж сезону умовний «львівський Верес» декілька разів дивував Рівне управлінськими рішеннями. У жовтні сталася історія з Валерієм Федорчуком – йому посеред сезону запропонували новий контракт, і коли перемовини загальмували, футболіста фактично змусили піти з команди. Лідера півзахисту, навколо якого будувалася гра… Згодом була відставка Юрія Вірта та призначення маловідомого Юрія Свіркова, яка ще більше розігнала «зраду» серед вболівальників. У цей час Верес перереєстрували у Львові, а також не змогли втримати Василя Кобіна. Після другого лютневого матчу з команди «попросили» Михайла Сергійчука (між іншим, єдиного корінного рівнянина в основі).
Водночас у суто спортивному сенсі Верес блискуче виконав завдання бути у першій шістці УПЛ. Це значить, що навесні у Львові команда гратиме з Динамо і Шахтарем, а не Сталлю чи Чорноморцем, а ще матиме шанс поборотися за єврокубки. Не дивно, що у «львівського Вереса» сталося певне запаморочення від успіхів, яке й спонукало частину менеджменту обійтися без рівненського народного клубу. Саме цим пояснюється ідея створення ФК Галичина – регіонального галицького клубу на основі гравців Вересу, бюджету Богдана Копитка та інфраструктури ФК Львів та моршинської Скали.
До слова, один з кроків такого зближення, наприклад, Моршина та Вереса став той факт, що юніорська команда Вереса спочатку готувалася стати суто рівненською. Принаймні скаути вже працювали в цьому напрямку і команда мала намір грати на території Рівне нщини. В останній момент зі Львова надійшла команда базуватися у Моршині та грати переважно вихованцями Скали та ФК Львів.
За інформацією Sport Arena, почесного президента Вереса уже фактично переконали в доцільності змін у клубі, але є деякі нюанси, які стримуватимуть фактичних власників клубу від різких рухів.
Новостворена команда майже стовідсотково не матиме вболівальників. Відтак, плодити ще один ефемерний клуб в Україні особливого сенсу немає, хіба тільки для задоволення власного его та прибутків від участі в УПЛ та єврокубках. Але тут все просто: торгова марка НК Верес Рівне належить громадській спілці Рівне нський ФК Верес-Рівне . Це означатиме необхідність перейменування нового потенційного львівського клубу та зміни логотипу.
Але механічно назвати Верес, який закінчить цей сезон у першій шістці УПЛ, Галичиною і атестувати її на новий сезон у «вишці» на місце Вереса не вдасться. Навіть попри те, що Статут ФФУ у ст. 46 (пункт 3) доволі нечітко описує ситуацію: «Зміна організаційно-правової форми або організаційної структури клубу з метою полегшення його кваліфікації за спортивним критерієм та/або отримання будь-яких привілеїв або отримання інших дозволів на шкоду чесності змагань забороняється. Це включає, в тому числі, зміну адреси або місцезнаходження штаб-квартири, зміну назви клубу, фірмових кольорів клубу або перерозподіл часток участі між різними групами».
Якщо прочитати цю норму з точки зору народного клубу, то новостворена умовна Галичина якраз і використає бренд Вереса у власних цілях, на шкоду чесності змагань. І за умови лояльності керівництва ФФУ до президента НК Верес Олексія Хахльова (пригадаймо рішення виконкому ФФУ стосовно його нової посади) ця стаття статуту буде тлумачитися саме так.
Інша засторога та водночас хороша новина для рівненських вболівальників Вереса – це так зване правило «трьох років УЕФА», прописане у регламенті УПЛ (його, втім одного разу Верес уже оминув). Відповідно до нього, претендувати на отримання атестата на участь у вищій лізі може тільки футбольний клуб, членство якого у ФФУ/УПЛ триває впродовж не менш як трьох років поспіль. Тому тут у новоствореної Галичини жодних шансів.
Відтак, найближчим часом варто стежити за новинами від атестаційного комітету ФФУ, а саме інформації, яку подаватиме Верес на атестацію у новому сезоні. Від того, яку назва буде вказана в атестаційних паперах – Верес (Львів), Верес (Рівне ) чи Галичина (Львів) – залежатиме, до яких аргументів прислухався Копитко.
Якщо ж проект ФК Галичина отримає «зелене світло», можна не сумніватися, що Народний Верес знову розпочне свій камбек з Другої ліги, щоправда, тепер із набутим досвідом спілкування з інвесторами.
