Улітку палітра фруктів містить усю природну гаму. На ринку чи в супермаркетах очі розбігаються. Зрештою, як і взимку. От тільки ще 10 років тому всі фрукти були не наші, не вітчизняні, їх привозили звідки завгодно, але не з українських садів чи полів. Надто дорого було вирощувати власні фрукти. Та за останні три роки ситуація кардинально змінилася, і Україна вийшла на світовий фруктовий ринок. Тільки за січень-квітень вітчизняні виробники фруктів та ягід збільшили обсяг реалізації продукції за кордон.
У 2015 наша держава завдяки фермерам повністю наситила вітчизняний ринок яблуками, грушами та айвою. А вже через рік за кордон відправила рекордну кількість цих фруктів, обсяги експорту перевершили докризові показники 2008 року. Органічні українські яблука визнані найсмачнішими і найзатребуванішими фруктами у світі. Зараз на них припадає 97 % усіх поставок. У 2016 році українські виробники найдорожче продавали яблука до азійських країн за середньою ціною 0,44 дол. США/кг, у ЄС – за 0,22 дол. США/кг. До Білорусі ж українські компанії-експортери постачали найдешевшу продукцію за ціною 0,17 дол. США за кілограм. Середня ціна яблук на внутрішньому ринку України у 2016 році становила 0,18 дол. США за кілограм.
Найбільше яблука, або ж фруктів молодості, споживають у США та Британії. Цей фрукт просто не покидає сімейних столів цих держав. Тут вважають, що яблуко має найбільшу кількість потрібних для здоров'я людини вітамінів, тому дуже цінують ці фрукти. Тож тепер на ринках та в супермаркетах цих країн у розділі «Постачальник» красується наш синьо-жовтий стяг.
Та не все так добре у фруктовому бізнесі, як здається. За 16 років в Україні майже не було закладено нових площ, адже посадити один гектар яблунь чи груш – справа не з дешевих, та й на прибутки доведеться чекати декілька років. Як кажуть експерти, «посадити сад і робити на ньому гроші можуть лише багаті». Обсяги постачання зросли, тому що плодоносять українські сади, які зараз у розквіті, але за кілька років вони вичерпають себе, а про нові поки що ніхто не дбає.
Іван Стефанишин
Утім, у цьому випадку велику нішу займають одноосібні фермери. Адже у своїх малих господарствах вони вирощують не меншу кількість фруктів, аніж великі виробники. Просто скуповувати продукцію у дрібних підприємств для трейдерів проблематичніше. Та українські яблука нікуди не зникнуть.
Щодо ягід, тут усе набагато цікавіше. Так, 8,5 тис. т становили поставки підготовленої чорниці, вишень, черешень та ін. (+70%) усього на 10,8 млн дол. США (+63%). Виробники малини й ожини продали за кордон продукції в обсязі 2,5 тис. т (+154%) на 3,3 млн дол. США (+123%).
До речі, українські ягоди відкрили ринок постачання й у країни Близького Сходу та ОАЕ. Та головною перешкодою для розширення продажів у торгові мережі ЄС є висока вартість сертифіката Global Gap, який дозволяє експортувати свіжу продукцію. За словами генерального директора компанії «УкрАгроКонсалт» Сергія Феофілова, ягідний бізнес залишається одним з інвестиційно привабливих сегментів аграрного сектора України. Основними причинами цього тренду є висока маржинальність, зростання попиту з боку внутрішнього і зовнішнього ринків, сприятливі кліматичні умови і тенденції здорового харчування.
Звичайно, українське ягідництво мало б більші можливості, якби була чітко вибудувана вертикаль: ПОЛЕ – ПРОДАЖ – ЗАЛИШКИ НА ПЕРЕРОБКУ. Але от останній пункт в Україні майже не розвинений. Адже та велика кількість сировини, яку не вдалося продати, може стати джемом, варенням, соком, сухофруктами чи замороженим продуктом. А фірм, які займаються таким бізнесом, одиниці. Та є ще й специфічні особливості.
У 2007 році у м. Жовква, що на Львівщині, була створена українсько-швейцарська компанія, яка тут збудувала холодильний склад і розпочала заморожування і сублімацію ягід.Свою заморожену продукцію (полуницю та малину) компанія продає як в Україні, так і за кордоном. А от до сублімованої ягоди наш ринок ще не готовий, запевняють тут. Адже така полуниця, малина чи чорниця зазвичай у декілька разів дорожча за свіжу, крім того, не звикли наші українці споживати такі смаколики. Натомість у Європі українська сублімована чорниця йде на «ура».
«Галфрост» працює як із культивованою, так і з дикорослою ягодою. Звичайно, процес доставки гірської чорниці чи ожини найскладніший. Для цього потрібно організувати її збір і швидку доставку на завод. Адже тут насамперед дбають про якість. Зіпсовану та запліснявілу ягоду не приймають. Власне низька якість– це найбільша проблема, з якою стикається компанія. «Галфрост» має спеціальні сертифікати для продажу замороженої і сублімованої української ягоди за кордон. Ці сертифікати гарантують, що продукт органічний, чистий та якісний. Та вітчизняні фермери, які співпрацюють із цією українсько-швейцарською компанією, часто не дотримуються встановлених вимог.
Максим Білозьоров Генеральний директор компанії ГАлФрост
Саме тому «Галфрост» створив собі партнера – «Агро Фрутіку», яка й забезпечує холодильний склад свіжою полуницею та малиною. Ягоди вирощують теж на Жовківщині, у селі Бишків. Ця компанія дбає про органічність та якість продукції. Але завод може переробляти більше ягід, тому готовий співпрацювати з багатьма фермерами, які дотримуватимуться правил.
Ірина Кобринець, головний агроном «Агро Фрутіки», запевняє: свою малину та полуницю вони вирощують, доглядають і збирають за всіма європейськими стандартами. Полуниця, як і в інших прогресивних господарствах, лежить не на голому ґрунті, а на солом'яній підстилці.
Ірина Кобринець Головний агроном «Агро Фрутіки»
Окрім того, її й малину тут збирають в одноразових рукавицях або ж після миття рук, що є обов'язковою умовою. Але найголовніше, що тут вирощують органічну продукцію з дотриманням усіх правил. Стиглі ягоди залежно від виду певним чином складають, аби вони не зіпсувалися і не стали вологими, і швидко доставляють на завод. Із кожної партії роблять контрольну повірку просто в польовій лабораторії. І такого ж відповідального ставлення «ГалФрост» вимагає від інших потенційних постачальників ягоди.
То як навчити українського фермера працювати за новою схемою та ще й щоб це було вигідно самому фермеру? У світі вже знайшли відповіді на ці питання. Кожна країна виходила із ситуації відповідно до власного законодавства. Але одна ідея – кооперація – цілком підходить і для нас.
Чомусь у багатьох кооперація асоціюється з колгоспами, і мало хто знає, що саме перші кооперативи в Україні зародилися до радянських часів. Та згодом, за влади більшовиків, класичні такі об'єднання зникли.
Сенс кооперації полягає у створенні повного циклу від виробника до споживача та в мінімізації невиробничих видатків. Так прокладається найкоротший шлях від виробника товару до покупця та відбувається взаємовигідний обмін: виробник отримує прибутки, а споживач економить. Крім того, кооперація змінює підхід до формування економіки держави. Принцип контролю «згори-донизу» заступає протилежний – зростання економіки знизу догори. В Україні зараз понад 2 тисячі відомих кооперативів, з них близько 200 – фруктово-ягідні.
Ірина Кухтіна
Микола Стецьків був другим на Львівщині, хто заснував кооператив. Чоловік мав освіту будівельника та юриста, але у 2014 році війна кардинально змінила його життя. Він добровольцем пішов у батальйон «Львів », а коли повернувся, місто виділило йому в користування землю в селі Раковець. Микола довго не роздумував й остаточно вирішив покращити своє життя і розпочати позитивні зміни у країні. На власній ділянці у 10 сотих став вирощувати полуницю – органічну, як для себе. Коли справа пішла, скооперувався із ще двома такими ж колишніми бійцями АТО, які мають ділянки поруч. Зараз у чоловіка лише 4 грядки полуниці і парник із ремонтантною ягодою, яка родить майже до Нового року. Зізнається, що справа не з легких, але варта того, аби зайнятися нею. Наступного року молода кооперація планує посадити ще гектар полуниці й організовувати тут сімейні свята – таку собі туристичну розвагу на полі.
Микола Стецьків Створив кооперацію
Поки що чоловік не має проблем зі збутом ягоди. Продає в селі, де вирощує, а також у Львові. Коли обсяги зростуть, буде шукати нові ринки збуту, але тим, що не вдасться вчасно продати полуницю, не переймається. Мріє про виробництво домашнього джему. Адже підприємств із переробки ягід в Україні небагато, та й кількомастами кілограмами ніхто не захоче займатися, тож робитиме це в домашніх умовах. А ще хоче придбати морозильні камери і продавати львів'янам заморожену полуницю.
Звичайно, кооперації – не панацея для України, але це можливість для українських фермерів розпочати власний бізнес за хороших умов.
