Два роки тому соціологічні дослідження Центру Разумкова показали, що найбільшою загрозою українці вважають навіть не російську агресію, а внутрішні проблеми країни, зокрема корупцію. І, звичайно, ні для кого не секрет, що сумні лаври першості в цій «справі» займає галузь ЖКГ.
Без сумніву, цей п'єдестал ЖКГ розділяє і з іншими галузями, та й однозначно стверджувати, що українське комунальне господарство «на межі» тільки через корупцію, теж не можна. Проблеми тут і через постійне недофінансування. Ця галузь роками не була пріоритетною, а такою, яка зможе почекати, і саме тому працівники цієї сфери намагаються вижити. Тож через відсутність фінансування, достойних зарплат та суворої відповідальності від самого низу й до верху господарської вертикалі процвітають схеми корупції на будь-який смак.
Нагадую: у березні цього року був взятий під варту бухгалтер та директор комунального підприємства в Харкові за підробку низки угод про виконання робіт та надання послуг із утримання житлових будинків та споруд цього міста. Ці двоє затриманих (а під час розгляду справи виявилося, що причетних значно більше) начебто присвоїли собі 10 мільйонів гривень. І ще не встигла відшуміти ця історія, як за хабарництво і присвоєння комунальних грошей спіймали комунальників і в Одесі. І таких кримінальних проваджень щороку в Україні десятки.
А скільки є випадків крадіжок чи хабарництва, про які ми навіть не дізнаємося? Крадуть водії, зливаючи пальне, використовують комунальну техніку у приватних цілях. Хтось стимулює комунальників, наприклад, паспортистів, із приватної кишені, аби вони краще виконували свою роботу. Хабарі дають за те, аби пришвидшити ремонтні роботи. І такий список нескінченний.
Галузь треба реформувати. Без сумніву. Процес запустив Мінрегіонбуд, але однозначно не відшліфував, адже в новій реформі ЖКГ безліч прогалин, які поки не знають, як виправити. Але відомо, що ця галузь економіки є найбільш технічно відсталою, з багатьма проблемами, які останнім часом особливо загострилися. До прикладу, стан мереж. У нас під ногами просто «царство мертвих труб», і їхній стан впливає на тариф, який постійно збільшують, а плата за дірки, неефективні методи тепло- й водопостачання з'являється потім у наших платіжках.
Олексій Кучеренко Міністр ЖКГ України ( 2007-2010 рр.)
Так, з 1 серпня 2017 року в Києві вся комуналка зросте вдвічі, та колишній міністр ЖКГ Олексій Кучеренко вважає цей тариф необґрунтованим.
І навіть більше, запевняє, що це зловживання з боку столичної влади, адже ця плата, на його думку, завищена. Хоча якщо кияни погодяться віддавати більше, то за ці гроші можна буде відремонтувати мережі, от тільки чи це відбудеться. Нагадаю: у березні цього року Державна служба з питань безпеки харчових продуктів та захисту споживачів провела розслідування і встановила, що найчастіше українців обманюють у визначенні тарифів на житлово-комунальні послуги. Так, порушення були виявленні у 84,2% суб'єктів господарювання з 38 перевірених.
Столичні мешканці – першопрохідці високих тарифів за комуналку, але фахівці переконують: до кінця року плата зросте по всій країні. То як її зменшити? Багато хто пропонує залучити західних інвесторів, але це нереально навіть не через стан ЖКГ, а через корупцію. Ще кілька років тому в Українському агентстві моделювання ситуацій прозвучала думка, що іноземні інвестори дуже уважно стежать за впровадженням економічних реформ в Україні. Їх цікавить цей ринок і, як не дивно, українська фінансова діра – ЖКГ – для них є привабливою сферою. Але все це актуально лише за умови відсутності корупції, а також реформування самої структури ЖКГ.
ЖКГ потребує кардинального реформування, зокрема формування нової структури за взірцем закордонних моделей управління житлово-комунальною сферою і з урахуванням українських особливостей. Реформа має бути законодавчо, організаційно та економічно забезпечена на чотирьох рівнях: на рівні державних органів виконавчої влади, місцевих адміністрацій та органів місцевого самоврядування, житлово-комунальних підприємств різних форм власності, споживачів послуг.
За часів незалежності в комунальній галузі панували примітивні, спрощені підходи та адміністративні методи господарювання, які були наслідком жорсткого централізованого управління в державі. Матеріальна й технічна бази ЖКГ, що завжди розвивалися на основі залишкового принципу ресурсозабезпечення, зараз просто в критичному стані.
Очевидно, аби нашу країну не вважали відсталою й не жахалися місцевих принципів господарювання, треба насамперед навести лад із тим, що ми маємо. Такий шлях свого часу проходили всі розвинуті країни світу. Шукаючи виходу зі складної ситуації, уряди цих держав проводили політику, що мала забезпечити державну підтримку підприємств житлово-комунальної сфери і водночас сприяла якомога ширшому залученню приватного сектора до надання послуг. Так виникло конкурентне середовище, а відповідно підвищилася ефективність надання житлово-комунальних послуг і знизилася їх вартість. Але в Україні передання в приватні руки деяких комунальних підприємств, зокрема водоканалів чи підприємств з постачання тепла, є палицею на два кінці, і може закінчитися як успіхом, так і повним провалом, коли монополісти керуватимуть, як забажають. Хоча фахівці наводили різні приклади реформування комунальної сфери
В Україні вирішили піти іншим шляхом. Можливо, не настільки ідеальним, але таким, який зараз дасть змогу підняти сферу ЖКГ. З усіх будинків у країні в Мінрегіонбуді хочуть створити ОСББ. Адже тут переконані: після приватизації житла (а в Україні це 97% приватизованого житла) мешканці спільно несуть відповідальність не тільки за свою оселю, але й за весь будинок, адже лише вони ним користуються.
Зараз третина усього житлового фонду – це ОСББ. За версією Мінрегіонбуду, об'єднання співмешканців дозволить їм самостійно встановлювати тарифи, піднімати їх, аби відновити помешкання, чи знижувати за необхідності, а також ефективно утримувати будинок і прибудинкову територію.
Віктор Токаренко Заступник директора департаменту ЖКГ МІнрегіонбуду
Є ще один варіант – знайти і найняти компанію-управителя, яка доглядатиме за житлом і виставлятиме рахунки, узгоджені з мешканцями. До речі, восени Мінрегіонбуд пропонуватиме ухвалити закон «Про комунальні послуги» (1581D), у якому йдеться про права і відповідальність управителя, який осблуговуватиме будинки. Є і третій – «лінивий» варіант. Нічого не робити, нікого не шукати й почекати, поки все за вас зробить мерія.
На місцях теж усі за ОСББ. Тут навіть готові помагати охочим вийти з-під комунального впливу, і, наприклад, перед цим відремонтувати дах чи полагодити інженерні мережі. Адже таки несправедливо, бо в більшості випадків усі квартири українців придбані в будинках , які будували у 80-90-х роках. Це не старий фонд, але завдяки безгосподарності вже і в не найкращому стані, тож брати на себе управління будинком, де все валиться, ризикне не кожен. Тому існує інший варіант розвитку подій. Ось, наприклад, створять мешканці ОСББ, керуватимуть вони всім і навіть, може, успішно (адже таких прикладів є безліч), але чи посильними для мешканців з українськими зарплатами будуть ринкові тарифи?
Сергій Бабак Заступник міського голови Львова з питань ЖКГ
Бо якщо вони не впораються з цим, то знову повернуться в комунальну власність. А таких історій із 2001 року, на жаль, сотні. Адже ОСББ – не панацея.
Тож поки що уряд лише вкладає гроші в енергоощадні кампанії, скористатися ними переважно можуть не приватні помешкання, а об'єднання мешканців (ОСББ), а от структурні зміни сфери ЖКГ, певно, будуть ще не скоро.
Автор: Ірина Папірник Відео: Віталій Чвак Фото: Павло Паламарчук Монтаж: Анастасія Ковач-Петрушенко
