Святий апостол Симон Зилот походив з Кани Галілейської і був сином святого Обручника Йосифа, по плоті братом Господа, а також одним з дванадцяти апостолів.
Перше чудо, яке звершив Спаситель – перетворення води у вино – відбулося в домі Симона: під час весільного бенкету для гостей не вистачило вина. Тоді Господь за проханням Пресвятої Богоматері перетворив воду у вино.
Вражений чудом, Симон всім серцем і душею увірував у Господа Ісуса як обіцяного Месію і, залишивши все, пішов за Ним. Симон отримав найменування "зилота", тобто ревнителя.
У цей день жінки йдуть до лісу збирати зілля, яке, вважається, отримує від Симона цілющу силу лікувати будь-які хвороби.
Рвати таке зілля потрібно було так: підійшовши до рослини, стати до схід сонця, перехреститися з молитвою, повернутися на захід і вирвати рослину зі словами:
"Мати Божа ходила,
Зілля родила,
Відром поливала -
Нам на поміч давала!"
Вірили, що Симон Зилот - це Миколин батько. Тому приказували ще так:
"Миколин батько велів,
Щоб ти, зілля, було лікарством
Од всякої хвороби!"
Коли рвали траву, то примовляли:
"Травка-травиця, красна дівиця,
Не я тебе садила, не я й поливала:
Господь тебе садив,
Господь і поливав -
Всякому християнину на поміч давав!"
Як рвали зілля, примовляли ще таке:
"Пресвятая Діва Марія ходила по Святій горі,
Зіллячко копала, Симона Золота споминала -
Стань на помочі нам!"
Окрім трав, рвали ще й коріння рослин. Опісля засушували і вживали від різних хвороб: робили ванни, настої для пиття, давали жувати корінь і листя.
Після того, як нарвали усілякого зіллячка, баби й молодиці йшли святкувати. Був ще звичай бити тарілки, щоб порожніми додому не нести!
На Полтавщині жінки, котрі зналися на травах, на Симона збирали зілля голими: "як нарвеш в одежі - не буде помагати від всякої хвороби". Кожна молодиця, коли нахилялася рвати зілля, приспівувала:
"Святий Авраам на це зілля орав,
А Бог садив, а Спас родив,
Мати Божа поливала
І на поміч це зілля давала."
Крім цього, жінки шепотіли щось тайно про себе, але того ніхто не знає. Копати обов'язково було потрібно до сходу сонця, поки роса опаде на зіллі: інакше вже не поможе зело од усякої хвороби.
