Феноменальна пам'ять, надзвичайне вміння рахувати про себе, уважність - голлівудські фільми саме таку картину змальовують, коли знайомлять глядачів із синдромом аутизм. Незважаючи на те, що у багатьох геніїв минулих часів Альберта Ейнштейна, Ісаака Ньютона, Ніколи Тесли нинішні вчені підозрюють синдром Аспергера, доречно, що твердження про всіх аутистів - геніїв недоречне. Достеменно відомо, що серед людей із синдромом або аутичним спектром є ті, котрі мислять інакше - картинками, схемами. Це дозволяє їм дивитися на речі під іншим кутом.
Не можна ствердно про це говорити, проте чимало випадків саме цей факт і підтверджує. Крім того, вони з легкістю запам'ятовують будь-які числові поєднання. Проте є факт інший - цифри своєю складністю можуть просто "впасти" в око та розум, ніби вони самі встрибують їм в голову - кажуть самі люди із синдромом. Та і все таки більшість лікарів переконані - все залежить від типу мислення.
Щоб не показували кінострічки - неможливо раптово "стати" аутистом в 6, 12 або 30 років. Про природу захворювання і причини того, чому деякі люди перебувають в спектрі, досі точаться суперечки. Однак достеменно відомо, що аутизм проявляється в дуже ранньому віці - як правило в 2,5 - 3 роки, а деякі ознаки можуть проявитися набагато раніше. Так само спонтанно вилікуватися неможливо. Будь яке покращення назустріч соціалізації - результат кропіткої та довготривалої праці. Іноді всі дії успішні, а інші старання навпаки - не приносять результатів упродовж довгого часу.
Такі рухи можна назвати "стереотипною поведінкою" або ж "стереотипами". Це насправді різні види самостимулюючої поведінки. І вона, до слова, присутня у багатьох людей - постукування олівцем, зачіпання волосся і т.д.
Один із найпопулярніших стереотипів - візитна картка у суспільстві. Через це аутистами часто називають неемпатичних, відлюдькуватих людей. Труднощі із розпізнаванням емоцій дійсно є і це пов'язано із порушенням психічної моделі (здатності сприймати і аналізувати свої власні переживання, а також почуття і емоції інших людей, що дозволяє пояснити і спрогнозувати їх наміри і поведінку), а також з низьким рівнем емпатії. Це величезна і вкрай виснажлива праця, і люди, яким ця здатність дана від народження, його природним чином не помічають і знецінюють, кажучи, що аутисти не розуміють емоцій чужих людей.
В суспільстві поясненя цьому одне - не розуміє почуттів бо й сам їх не розуміє. Але стримана, малоемоційна людина не завжди повинна бути у спектрі чи із аутизмом. Тому використовувати медичні діагнози аби пояснити поведінку людини неетично та безсердечно. Дійсно, у людей в спектрі аутизму можуть бути незвичні для простої людини емоції або їх відсутність.
Не завжди. У тих же кінофільмах багатьом аутистам не подобаються дотики, обійми, рукостискання і т.д. проте як говорять самі люди із синдромом - це не зажди так. Все суто індивідуально.
Через нерозуміння чи невміння прийняти їхні емоції і з'являється стереотип, що аутисти агресивні. І це небезпечний стереотип. Адже жахливі речі можуть траплятися із людьми з різними діагнозами або ж і повністю здоровими.
Знову ж один із стереотипів кіноіндустрії. Проте частково вірний - люди у спектрі почасти люблять порядок та речі, котрі лежать на своїх місцях. Для них справжнє задоволення може полягати у створенні порядку та системності.
Такі стереотипи в результаті призводять до вироблення чіткого уявлення - аутистам зась до шкіл. Максимум окремі заняття або ж корекційна робота. Все! Але, саме рання соціалізація надважлива для подальшого успішного життя! Так, в людей зі спектром можуть бути труднощі зі спілкуванням, налагодженням контакту. Але вони можуть навчатися, розуміти матеріал, а згодом і жити повноцінним життям.
Стереотипи - це стіна між людьми. Кожна особистість унікальна, котру не потрібно "заганяти в певні рамки". Адже постійно слухаючи про свою неадекватність, не таку, як у всіх поведінку - аутисти можуть повірити в них. І це найжахливіший наслідок стереотипів суспільства - не обмежувати свободу інших, ми всі рівні!
