Сьогодні, після двох десятків років Незалежності, проблема соборності України є, на жаль, не менш актуальною.
Культурні та ментальні відмінності між українцями Сходу й Заходу існували завжди, вони отримали назву "синдром Збруча", однак завжди наші співвітчизники прагли єдності.
І хоча після цього дня наш народ знову був розірваний між різними державами і владами, та все ж той день, коли був підписаний Акт Злуки українських земель, довів, що возз'єднання таки можливе — якщо вірити в нього і робити все, аби воно відбулося.
В незалежній Україні День соборності з 1999 року відзначається офіційно і має свою особливу традицію. Ця традиція має назву «живий ланцюг». І з'явилася вона ще до того, як День соборності став офіційним святом.
21 січня 1990 року українці організували безперервний «живий ланцюг» між Києвом і Львовом: узявшись за руки, люди стояли вздовж доріг і шосе. «Живий ланцюг» став символом єдності усіх українців — незалежно від того, чи живуть вони на сході, чи на заході (а в той день вони і взагалі ще були громадянами не України, а Радянського Союзу!).
У кожній області, кожній місцевості — свої історії, свої звичаї, свої неповторні особливості. Усі ми різні, та все ж кожен з нас — українець. І пам'ятаймо, що тільки разом ми — сила!
