Вона особисто знала Ярослава Стецька, котрий якось (нелегально) гостював у її тата, колишнього вояка УНР. Цей знімок,зроблений в 30-х роках минулого сторіччя. Позаду у неї щасливе дитинство і юність, навчання в закладі, який ми зараз називаємо коледжем. На канікули вона їздила до Відня, на все життя запам'ятала червоні черепичні дахи цієї європейської столиці. Дуже любила в ті часи читати Джеймса Фенімора Купера, пенталогію "Шкіряна панчоха", та Даніеля Дефо "Робінзон Крузо". На той час вони вже були перекладені українською і видані у Львові. Та невдовзі, після того як був зроблений цей знімок, зі сходу прийдуть ті, котрі на добротний будинок її тата, покритий оцинкованою бляхою, скажуть: "Сматрі-дом под сєрєбром!". Вони зламають її щасливе життя, заарештують просто в транспорті з донькою на руках, вишлють до Сибіру, в Іркутськ, розлучать з дітьми, вб'ють її чоловіка і братів. Та вона виживе,виховає трьох дітей, дасть їм вищу освіту, дочекається онуків, проживе довге життя і ще застане незалежну Україну, за котру боролась завжди.
