Станіслав Білощук тридцять років працює на "Рівне нському авторемзаводі". Добре знає і обладнання, і свою роботу. Його вмілі руки виточать будь-яку деталь.
Нині роботи мало: виробництво простоює. Майстер сумує за часом, коли весь день біля станка гарував. Це останній місяць на підприємстві. Весь колектив, а це 187 працівників, звільняється вже у вересні. На зборах їх консультували фахівці із центру зайнятості. На облік готові взяти усіх, але все ж прогнозують труднощі. Слухав консультації слюсар підприємства Микола. Але пораду, як жити далі, так і не почув. Підприємство заборгувало йому 11 тисяч гривень зарплати, до пенсіїї чоловіку ще вісім місяців. Сумнівається, що знайде роботу після звільнення.
Звільнитися працівники "Авторемзаводу" вирішили на колективних зброрах два місяці тому, - розповідає голова профкому. Ідуть геть, щоб привернути увагу Міністрерства оборони України. Йому підпорядковується завод. На своїй території, а це понад 12 гектарів майже у центрі міста, зберігають техніку збройних сил. Але за це ніхто не платив уже 20 років. Звідси борги й банкрутство заводу, - пояснює виконувач обов'язків директора. Останню зарплатню трудовий колектив отримав за березень 2009 року. Донині боргу назбиралося три мільйони 400 тисяч гривень. На переконання керівника підприємства, ноги проблем ростуть із угод співпраці,які Міноборони не укладає із рівненським заводом.
За рішенням суду, куди звернулися керівники заводу, Міністерство оборони має відшкодувати підприємству більше десяти мільйонів гривень. А поки на Авторемзаводі намагаються продати адмінприміщення, щоб погасити зарплатні борги. Нерухомість оцінили у сім мільйонів гривень. Задешево - кажуть працівники.
Хто кинув оком на завод, керівникам підприємства відомо. Вони пишуть листи міністрові, але відповіді досі немає. Переконані: кореспонденція не доходить до адресата, адже якщо міністр дізнається, що звільняється весь трудовий колектив - голови винних у банкрутстві Авторемзаводу полетят з плечей.
