Мова - це той чарівний інструмент, що здатен об'єднати багатьох людей у єдине ціле - у націю. Мені відразу згадується притча про Вавилонську вежу: будівничих об'єднувала спільна мета і одна мова, вони працювали злагоджено й уміло, але як тільки було роз'єднано їхні мови, вони перестали розуміти один одного, і були змушені припинити роботу. Це беззаперечний доказ того, що мова справді єднає, що в мові закладена велика сила, що мова творить народ і є його надійним "фундаментом".
Мова - це неоціненний скарб, який ми повинні берегти, плекати і розумно збагачувати. Адже від життя мови залежить і життя народу: зникне мова - зникне народ. Недарма Петро Перебийніс говорив: "Народ без мови - це обмова. Народ без мови - не народ."
Наша мова - це чарівний діамант у короні українського народу, хоча цей діамант протягом віків був затоптаний у багнюку імперською ногою. Та незважаючи ні на що, гнана й принижувана, українська мова і в той важкий час була коренем народу. Витерпівши страшне лихоліття, зазнавши стількох поневірянь, вона всетаки дійшла до нас мужньою і загартованою завдяки важкій праці письменників, громадських діячів, та всіх тих, хто вболівав за її долю, та всіляко сприяв її збереженню та розвитку. На щастя, тих, хто зберігав рідну мову було значно більше, ніж тих, хто своєю байдужістю мовчки відправляв її у небуття.
Минають роки, а ситуація не змінюється: люди і зараз байдужі до своєї мови. Багато людей розмовляють суржиком, не дотримуються культури мовлення, а дехто взагалі переходить на російську, мовляв, вона престижніша. Ця проблема особливо стосується великих міст. Як тільки людина переїзджає у середовище, де розмовляють російською, то й сама починає нею говорити, забуваючи про власну гідність. Це дуже страшно.
Це зрада своєї країни. Це розрив духовного зв'язку поколінь. Мені запам'яталися дуже влучні слова іспанського політика Хосе Марії Арце: "Мова зникає не тому, що її не вчать інші, а тому, що нею не говорять ті, хто знають." Це неповага до тих людей, що невтомно боролися за неї , віддаючи життя за те, щоб ми - майбутнє цієї держави, могли вільно без утисків розмовляти рідною мовою на рідній землі. За це святе право вистраждало стільки поколінь, було пролито стільки крові і віддано стільки життів.
Тому ми повинні берегти свою мову, чітко усвідомивши її важливе значення як у власному житті, так і у житті своєї держави. Ми маємо очищати мову від усього засмічення, дбати про її розвиток і піднесення, адже це наш священний обов'язок.
Надсилай свої статті на електронну адресу [email protected] й очікуй повідомлення від модератора з посиланням на її публікацію на сайті rivne1.tv.
Автор статті, яка набере найбільшу кількість переглядів, матиме можливість БЕЗКОШТОВНО навчатися у ПРАКТИЧНІЙ ШКОЛІ ЖУРНАЛІСТИКИ ТА ОПЕРАТОРСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ.
Не втрать свій шанс!
