Вони прийшли в Рівне з боку Здолбунова по вулиці Чорновола. На кашкетах вони мали криваві зорі, в руках-криваві прапори. Орда злиденних обірванців, на фоні вишуканих та елегантних польських військових, котрих вони змінили.

Змінився загарбник,який до 1941 року залив Рівненщину і всю Західну Україну кров'ю українців, розстріляних в тюрмах енкаведистами, (котрим дехто відновлює пам'ятники,зокрема- на Здолбунівщині та біля Дубно).

Частина населення спочатку ставилась до "совітів " позитивно Проте такі настрої серед українського населення тривали недовго. Українських патріотів, які з задоволенням сприйняли крах Польської держави, чекали переслідування. В Західній Україні було заборонено всі колишні українські політичні партії, громадські, культурні, наукові, торговельні та промислові товариства і установи, зокрема “Просвіта”, Наукове товариство імені Т. Шевченка тощо., навіть дитячий "Пласт" !!!

Видатний російський письменник В. Астаф’єв, який воював у червоній армії, зазначав у «Веселому солдаті», що все населення Західної України дивилося на радянську армію вже у 1944 році, як на окупанта. «Нас тут ніхто не чекав і сюди ніхто не кликав», чесно писав В.Астаф’єв.