Кожна людина - світ наповнений безліччю думок, переживань, емоцій, спогадів. Пригадайте це відчуття легкості після того, як ми поділились наболілим: "Так, нарешті ми поділились цією інформацією",– відчув наш організм і «гора впала з плечей». Це все чому?

1. Коли ми розповідаємо, то стаємо почутими, що так важливо для людської самооцінки. Коли людину не вислуховувати і раз за разом перекладати дату розмови, вона «закриється в собі». А все через що? Особі життєво необхідно обмінюватись з кимось інформацією. Дізнаватись щось. А як ми дізнаємось щось нове коли всі мовчатимуть?

2. Коли ми розповідаємо, то автоматично, підсвідомо збільшуємо рівень близькості з співрозмовником. Адже ми довіряємо йому те, що попередньо нікому не розповідали. А кому ми загалом довіряємо? Звісно перевіреним вже часом близьким людям. І наш слухач також стає близьким, що в свою чергу допомагає нам відчувати себе в спокої.

3. Коли ми розповідаємо, то робимо висновки. Під час розмови ми відкриваємось все більше і більше коли бачимо, що нас правильно чують. А коли відкривається інформація, одним за одним починають складатися ланцюжки : Отже це було тоді, а чому це сталось? І до чого це привело? Тим ж самим отримуючи відповідь на питання.

pic

Що ж робити коли потрібного співрозмовника біля вас немає? А наболіле потрібне висловити негайно. А можливо вас хвилює той факт, що буде з вашою розповіддю після розмови? Хвилюєтесь за приватність (чи не піде ваша інформація «по десятих вухах»)?

Беремо в руки листок та ручку. Пишемо. Все, що думаємо, бажаємо, переживаємо. Особливо допомагає висловити все до іншої людини. Бувають випадки, коли ми отримуємо від особи неприємне повідомлення, ті слова просто ріжуть по серцю і на душі так образливо. Наступає стадію гніву, котра легко може перерости у злість. А там, ми при розмові вже не відаємо що кажемо, зайве, не зайве, головне ще «вдарити» по болючому місцю, пригадавши старі помилки. Не дуже гарна ситуація виходить з «двома півнями», погодьтесь. А потім ще й шкодуєте про те, що наговорили на «гарячу голову». Ось і рішення - пишете лист, адресований тій людині, яка вас образила. Тут ви вже можете не пошкодувати жодних слів. А далі робите з цим листом все, що хочете : спалюєте, рвете, «на пам’ять» залишаєте, діло ваше. Нам з вами головне, що при цьому ніхто при цьому не постраждав. Не вистачило одного листа? Пишіть ще один і ще, доки "не виговоритесь". Пройде трохи часу, як ви відчуєте легкість на душі. Слова вже не будь такими палкими і запрацює чистий розум з прекрасною відповіддю. Ви чітко фільтруватимете слова. Спостерігатимете цю ситуацію по інакшому, будете «вище» цього.

pic

Все ж є люди, які слідують такому прикладу. Вони використовують схожі записники, але під назвою «Щоденник». Кожного дня записують свої думки чи мрії. Перевага таких людей в тому, що в голові в них все вибудувано «по полицях». Відрізняються такі люди глибоким мисленням та реалістичним поглядом на речі. Вони не будують «повітряних» замків, а точно знають чого хочуть від життя. Адже кожен раз при письмі відправляють свою думку «кейс» під назвою « Мета» чи «Зміна».

✍✍✍
Стаття учасниці проекту "Здобувай досвід разом із "Рівне 1" Анастасії Фещук.

Надсилай свої статті на електронну адресу [email protected] й очікуй повідомлення від модератора з посиланням на її публікацію на сайті rivne1.tv.

Автор статті, яка набере найбільшу кількість переглядів, матиме можливість БЕЗКОШТОВНО навчатися у ПРАКТИЧНІЙ ШКОЛІ ЖУРНАЛІСТИКИ ТА ОПЕРАТОРСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ.

Не втрать свій шанс!

Деталі проекту