Бункер Коха знову здадуть в оренду?
Спроби використати бункер Коха в комерційних цілях і навіть приватизувати були давно. Але міські депутати щоразу залишали такі побажання без задоволення. Щоправда, була спроба здати його в оренду одному підприємцю за символічну плату 249 гривень у місяць, але він і тих не сплачував. Тому згодом договір із підприємцем розірвали, і підземелля знову залишилось без господаря.
Попри те, що бункер Другої світової війни, який був схованкою Еріха Коха, особистого друга Адольфа Гітлера, гауляйтера рейхскомісаріату “Україна”, столиця якого знаходилась у Рівному, є історичною спадщиною, він не внесений до державного реєстру пам’яток історії. Принаймні такі висновки давали спеціалісти у 2007 році, коли бункер у черговий раз віддавали “під комерцію”, пише “Нова Україна”.
Нині ж за словами начальника управління комунальною власністю Рівне ського міськвиконкому Наталії Поліщук, земельна ділянка, де розміщено бункер перебуває у власності управління.
- Зараз готується конкурс із відбору експертів на проведення оцінки вартості оренди. Передбачається, що він відбудеться через тиждень. Головними критеріями відбору буде найнижча вартість проведення робіт у найкоротші терміни. Є й інші чинники, які впливатимуть на вибір переможців конкурсу, втім вони другорядні, - каже чиновник.
А також додає, що попередня оцінка цієї ділянки проводилася приблизно рік тому. Щоправда, діє вона впродовж 6 місяців і вже втратила чинність.
- Після того, як буде проведена нова оцінка ділянки ми оголосимо конкурс на здачу в оренду цієї землі за 10 днів до його проведення. І вже за кілька тижнів відбудеться сам конкурс на передачу ділянки в оренду. Наразі є кілька охочих орендувати бункер і ділянку під ним. Зокрема, вже озвучувалося, що там мають намір облаштувати музей, музей-кав'ярню, або ж кав'ярню. Надіємося, що буде кілька потенційних орендарів, ми вивчатимемо їх пропозиції і серед них визначимо переможця, - зазначила Наталія Поліщук.
Рівне нський бункер можуть віддати в оренду німцю під музей
Серед охочих взяти бункер в оренду й пара з Німеччини – Андреас та Наталя Кословські, пише “Радіо Трек”.
Виявляється, у Німеччині є чимало цілих спільнот дослідників-аматорів, які вивчають військові бункери, долучаються до їх відновлення та каталогізації. Андреас Кословський один із них, а його дружина – Наталя Ващук – сама родом із Рівного.
Кажуть, що бажання зайнятися нашим Бункером заволоділо ними давно. Адже чоловік вже тривалий час вивчаю історії бункера та думає над тим, яким має бути музей. Побувавши всередині бункеру каже, що для невеликого музею місця там достатньо. За його задумом у тому музеї будуть ще й якісь світлові та звукові ефекти. Аби відвідувачам було цікаво, і незвично, та й щоб вони краще відчули саму атмосферу бункера під час війни.
Тим часом директор Рівне нського обласного краєзнавчого музею Олександр Булига вважає, що ідея створення музею у бункері цілком реальна.
- Проте для цього необхідно визначитись, що це буде за музей, хто буде засновником закладу, який фінансуватиме його створення та діяльність, а також, якою буде концепція закладу. Я ж вважаю, що місту новий музей не завадить і краєзнавчий музей надаватиме методичну допомогу, коли буде рішення про створення цього закладу. Експозиція ж музею залежитиме від того, що хочуть бачити у ній його засновники. На мою думку, найкраще відобразити проблеми війни і миру, які сьогодні є такими актуальними. Необхідно, також з'ясувати історію зведення та етапи будівництва, точне функціональне призначення споруди, у якій планується створення музею тощо, - додає Олександр Булига.
Бункер має свої історії
Сам ж бункер вже тривалий час обростає історіями та легендами. Так, є кілька версій його спорудження і призначення.
За однією з версій, бункер на цьому місці в 1920 році збудували англійці для поляків, які наступали на Київ. Подейкують, що для будівництва використали підземні ходи, які, за переказами, збереглися тут ще з давніх часів (ця територія належала до палацово-паркового ансамблю князів Любомирських). Потім сховище реконструювали і розмістили там командний пункт польської армії. Червона Армія, що вступила в місто в 1939 році, пристосувала приміщення для власних потреб. У 1941-му бункер дістався німцям, які його поглибили і вдосконалили, йдеться у публікації сайту “ВСЕ”.
За іншою версією, споруду звели німці за часів окупації Рівного на подвір’ї тодішньої канцелярії рейхскомісаріату „Україна” – головного органу влади на окупованій Україні – особисто для його очільника Еріха Коха. Як відомо, будинок краєзнавчого музею, кілька прилеглих будинків, які не збереглися до наших днів, і сам бункер якраз входили до території резиденції. За розповідями старожилів, у обкомівському парку для Коха побудували двоповерховий будинок, перший поверх якого був цегляний, а другий – на кшталт літньої мансарди — з дерева та скла. У будинку був невеликий басейн. А неподалік, там, де нині Знак роду Лимичів, поруч зі школою-гімназією, облаштували ще й літній бетонний відкритий басейн розміром 6 на 12 метрів.
Як розповідають старожили, бункер для Коха будували військовополонені. На той період прилеглі вулиці перекрили, а мешканців з навколишніх будинків виселили. Навіть наближатися до тієї місцевості мешканцям було заборонено. Вочевидь, саме тому офіційних відомостей про будівництво чи реконструкцію споруди збереглося мало. За спогадами рівнян-очевидців, бункер мав кілька зовнішніх входів і підземний хід до резиденції. Однак добудувати бункер німці так і не встигли. У 1944 році напередодні визволення міста радянськими військами німці підірвали внутрішні приміщення і затопили бункер.
А також люди пригадують, що після війни біля бункера бавилися діти, через відкриті ходи потрапляли всередину. Обстежували його й радянські військові водолази, а тоді підірвали ще раз, уже ґрунтовно. Відкачати воду не змогли, бо, як припускають краєзнавці, вода надходить із зовнішнього джерела через підірвану німцями стіну бункера. Адже місцина, де він розташований – болотиста, з підземними ґрунтовими водами. Після цього всі входи залили цементом, надовго поховавши правду про таємничу споруду від громадськості. Якщо й залишилися якісь документи про результати обстеження бункера, то вони, ймовірно, зберігаються у військових архівах Москви, кажуть дослідники. Місцеві ж архіви не містять про неї жодних даних через те, що військові матеріали вкрай рідко потрапляють до цивільних архівів. А, можливо, це пов’язано з сумнозвісним указом Сталіна від 1947 року про обмеження доступу до підземних споруд, направленого на їх знищення. Так комуністичний режим боровся із залишками ОУН-УПА.
Навіть будівельники, які зводили житлові будинки й під час земляних робіт натрапляли на підземні ходи, змушені були повідомляти не істориків і археологів, а насамперед працівників КДБ. Після чого ходи засипали чи бетонували, а інформація про них утаємничувалася. У 60-і роки про бункер знову згадали. Частково відкачали воду, провели водопровід, електрику, каналізацію, телефон. Бункер став пунктом управління цивільною обороною міста. А коли пункт перенесли на вулицю Соборну, бункер знову занедбали. До кінця 90-х споруда перебувала у віданні Міністерства оборони України, але згодом її передали на баланс міста.
