Уже впродовж шести років Благодійний фонд "Погляд" переймається проблемами дітей-аутистів. Нині вони опікуються 40 родинами не лише з Рівне нщини. На відпочинок до корекційного табору завітали з Києва, Львова та Харкова. Проте про цифри говорити тут не доводиться: в Україні немає офіційної статистики про кількість аутистів, адже є родини, де приховують захворювання дитини. Тож основна мета такого дозвілля - соціалізувати "дітей дощу", навчитися не боятися світ, попри те, що суспільство таких дітей не сприймає.
Олена Корсун, голова Благодійного фонду взаємодопомоги та захисту дітей з аутизмом "Погляд", розповідає про особливості "дітей дощу": "Люди тільки почали чути і бачити цих дітей, їх почали показувати. Батьки закривали в якійсь мірі своїх дітей, соромились того всього, але наразі ми можемо бачити от, наприклад, 40 світлин, на яких є наші діти. Хотіли привернути увагу громадськості до того, що ці діти є не страшні, вони такі самі діти, вони можуть гратися, вони можуть сумувати, так само плакати, як всі звичайні діти, але трішки в них свої погляди на світ. В них інше бачення на світ. Якби цього не треба боятися і соромитися. Це є і воно є. Зараз, по статистиці, кожна 68 дитина родиться саме з діагнозом - розлад спектру аутизму. Тобто не відомо, що нас чекає далі. І жахатися, і закриватися в тому не має сенсу, бо життя таке, що може статися в будь-якій родині".
Детальніше у відео-коментарі:
"Наше суспільство не готове приймати таких дітей. Тому саме такі табори потрібні, щоб діти почували себе вільно, батьки почували себе вільно, і щоб вони все-таки відпочивали, в той же час отримували дуже багато занять, дуже багато інформації і могли потім, в подальшому, продовжувати цю роботу", - розповідає Тетяна Ковальчук, завідувач центру РПРСА з особливими потребами "Пагінець". Вчитель-реабілітолог переконує, що у випадку кожної особливої дитини варто підбирати індивідуальний підхід. Один з сучасних і продуктивних методів налагодити стосунки дитини-аутиста з іншими - каністерапія (проведення дозвілля з собаками). Саме за допомогою тварин дитина долає свої страхи.
"Між своїми однолітками їм буває важко спілкуватися, найти спільну мову. Тому вони можуть штовхнути, вони можуть закричати, вони можуть десь дьорнути, щось зробити боляче, не розуміючи, що вони роблять дитині неприємне. Тому їх потрібно навчити саме цьому спілкуванню, щоб вони розуміли, як їм треба поводитися зі своїми однолітками, ну і відповідно з іншими людьми. Деякі діти навпаки закриваються в собі настільки, що їм не потрібне спілкування. Вони не хочуть бачити ні дітей, ні дорослих, нікого, а тільки бути на самоті. Так само їх потрібно виводити з цього стану, тому що вони мають жити в суспільстві, де є різних багато моментів таких, де вони змушені знаходити спільну мову", - переконує Тетяна Ковальчук. Детальніше дивіться у відео-коментарі:
