Як відомо із джерел державного та міжнародного контролю освіти, Україна станом на липень 2016 року входить в десятку країн із найбільшою кількістю вищих навчальних закладів. Як повідомляє Міжнародний Фонд Дослідів Освітньої Політики, у 1991 році на території нашої держави функціонувало 160 вишів, і з того часу, їх кількість невпинно зростала. Відтоді їх чисельність збільшилась майже в шість разів. Відповідно людей, значною мірою серед молоді, із вищою освітою побільшало. Rivne1.tv вирішили дізнатись, чи знадобилась і чи допомогла рівнянам здобута ними вища освіта.

Євгенія, 25 років:
“Моя спеціальність допомагає мені вдома по господарству, оскільки за спеціальністю я агроном, а вища освіта дає можливість влаштуватись на будь-яку роботу, натомість без диплома на тебе і дивитись ніхто не буде. Яка б не була спеціальність з дипломом вищої освіти влаштуватись на престижну роботу більше шансів, аніж без нього. Я працюю агрономом і маю чудові перспективи для кар’єрного росту.”

Катерина, 22 роки:
“Я працюю мерчендайзером, але не завдяки диплому. Мій диплом, по-суті, нічим мені не допоміг. Вивчала я облік і аудит, однак, на жаль, усі роботодавці вимагають досвіду роботи. Де ж я його візьму, якщо щойно закінчила університет? Тому й доводиться братись за будь-яку роботу.”

Олександр, 23 роки:
“Диплом мені не знадобився. Чому? Тому що я під час вступу зробив помилку і пішов здобувати ту освіту, яка, як виявилось з часом, не підходить мені. Можливості перевестись на іншу спеціальність не було. Покидати університет на півдорозі теж не хотілось. Тому й диплом припадає пилом вдома.”

Наталія, 22 роки:
“Я навчалась на фінансиста, і працюю в цей момент, відповідно, бухгалтером. Я працюю за спеціальністю, тому вища освіта мені знадобилась. Не розумію людей, які не використовують свої дипломи за призначенням. Для чого ж тоді потрібно було вчитись?”

Андрій, 24 роки:
“Я навчався на викладача молодших класів, обрана мною спеціальність відразу ж припала до душі. Мені подобалось працювати із дітьми під час навчальної практики, пізнавати їх ближче, навчати їх передаючи їм свої знання. Але влаштуватись вчителем у мене не вийшло. Я оббігав чи не усі школи міста, однак, в основному натикався на відмови. Ніде не було вільних вакансій, і такий стан пояснювали тим, що виші області щороку випускають надто велику кількість молодих педагогів. Тому, на місце, якщо вакансія десь таки знаходиться, претендує надто багато людей”.