Історія
На початку 1980-х компартійна верхівка, шукаючи вихід із глибокого застою, що охопив СРСР, розпочала косметичний ремонт режиму, відомий як «перебудова». Проте тоталітарний режим за своєю природою нездатний реформуватися. Водночас паростки свободи швидко зробили процес неконтрольованим і радянська імперія стала тріщати по швах...
Весною 1990-го проголосила незалежність Литва. Готувалися до цього Латвія і Естонія. 12 червня державний суверенітет задекларувала РРСФСР.
Вирувала й Україна. Набирав силу Народний Рух, швидко множилися інші демократичні й патріотичні організації. Українська міжпартійна асамблея прямо на вулицях почала реєстрацію громадян Української Народної Республіки (на кінець 1990 р. було зареєстровано близько 3 млн. осіб).
Національно-визвольний рух українців швидко набирав обертів. Під тиском суспільних настроїв навіть КПУ на ХХVІІІ з’їзді прийняла резолюцію про державний суверенітет.
Прийняття 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет стало важливим елементом процесу державотворення.
В самому документі суверенітет трактувався як «верховенство, самостійність, повнота й неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах». І хоча мова не йшла про вихід із складу СРСР (передбачалося, що принципи Декларації будуть використані для укладання нового союзного договору). Однак, насправді українська Декларація про суверенітет стала фактично програмою побудови незалежної держави.
Проголошувалося, що Україна має своє громадянство, де «всі громадяни рівні перед законом». Єдиним джерелом влади визначався народ України. У міжнародних відносинах декларувався постійний нейтралітет і дотримання трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї. Українці мали безпосередньо укладати договори з іншими державами. Зрештою майже всі положення Декларації суперечили чинній на той час Конституції УРСР.
Оскільки абсолютну більшість депутатів Верховної Ради становили комуністи (239 чоловік), Декларації не було надано статус конституційного акту. Разом із тим до Конституції УРСР були внесені статті, що проголошували верховенство українських законів над союзними. Це стало важливим кроком для наповнення Декларації реальним змістом.
День проголошення Декларації був оголошений святковим і вихідним на території України. А її перша річниця ознаменувалася велелюдними урочистими мітингами і демонстраціями по всій Україні.
Саме боротьба за реалізацію положень Декларації про державний суверенітет України, за власну незалежну державу нарешті привела до прийняття Акту проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року.
