Не лише модний тренд, а й віковічна українська традиція. 19 травня рівняни одягають вишиванки, адже цей день присвячено національному символу. Перший місцевий побував у гостях в знаної рівненської майстрині Вероніки Велігурської. Чим унікальні її роботи, як українська вишиванка перетинає кордони, і що надихає рівненську рукодільницю на неповторні композиції - дивіться у сюжеті.

Справжній митець не повторюється, а тому пані Вероніка вишиває лишень ексклюзив. Стверджує: з понад півтисячі її робіт не знайдеться жодної однакової. За 70 років життя - понад 70 виставок, і на кожну майстриня готувала щось нове та унікальне. Однак - упізнає кожну свою сорочку.

Звідки така любов до рукоділля - й гадки не має. У великій родині, де рано померла мати, нІкому було вчити рукоділлю. Однак для майстрині з-понад 50-річним досвідом це досі сакральний процес:

У вишиванки роботи пані Вероніки закохуються навіть іноземці. Каже, що лишень у Африці та Азії їх поки-що не знайти. І хоч вишивання нині - то її щоденна робота, однак до національного символу ставиться трепетно:

Пані Вероніка вважає: не кожен здібний до вишивання. На її думку, найголовніше це...

У композиції красивої вишиванки найбільше цінує гармонійне поєднання:

Наділена українським відчуттям естетики, вишивальниця віднаходить натхнення у природі:

У свої 70 жінка має що оповісти: і про власну життєву філософію, і про подаровані видатним діячам вишиванки, і про улюблену українську поезію. Майстриня стверджує, що життя - це рух і воно тоді має сенс тоді, коли людина має життєве покликання.