Ах, посмішка — не так уже й багато… Подумаєш, всміхнувся, та й усе. А в когось на душі від цього свято, Когось вона до сонечка несе.
Підносить вгору, до вершин, високо… Лиш посмішка, а творить чудеса. То ж поміча її не тільки око, Але й душа. І квітне скрізь краса.
А на душі стає і затишно, й спокійно, Вона несе і щирість, й доброту. І виростає радість вже подвійно, Як хтось дарує посмішку просту.
То ж не скупіться, усміхніться щиро. Нехай вона, як маківка цвіте. І буде більше радості і миру — Усім проблемам рішення просте. автор Надія Красоткіна
