Наша історія кохання триває 4 рік...свого хлопця я знала задовго до наших зустрічань. Він є палким прихильником баскетболу ( а я професійно грала за команду більше 10 років),і частенько навідувався до нас в зал на ігри. Я будь -яким способом ігнорувала його постійні запрошення в соціальних мережах на каву,остерігалась спілкування через деякі причини.Однією з них була та,що мені на той час було 17 років,а йому 20.Зараз усміхаюсь,коли пишу про таку "глобальну" причину,але тоді я справді думала,що з старшим хлопцем я не матиму про що й поговорити.Була якась невпевненість,та й спілкуванням з іншими знайомими хлопцями я не була обділена.Тому ми більше не пересікались...Пройшло близько 2 років,я як і зазвичай бігала на тренуванні і тут з'являється знайоме мені лице. Я спочатку проігнорувала,думала вже забув мене за стільки часу,та ні...привітався,спитав як справи.Як виявилось,мій майбутній хлопець працює з недавнього часу там,в спорткомплексі.Ми часто почали бачитись і якось все завязалось так швидко і так надовго,що ми самі інколи в шоці.Але головне те,що Ми - щасливі. Щасливі разом! Ось так "коротко" розпочиналась наша маленька love story. І я дякую Богу за все,що маю!
Людям завжди потрібно мати поруч когось, з ким вони можуть бути самі собою.
27.04.16
, 1564 переглядів