На останніх виборах до місцевого самоврядування в.Боремель Демидівського району було обрано нового сільського голову, передвиборна кампанія якого була переповнена гучними обіцянками по розвитку села. Та не пройшло і пів року як нова влада показує своє справжнє лице і істинну мету для чого голова так стрімко рвався до влади.
Суть конфлікту, який нещодавно розгорівся в селі, полягає в тому, що на останній сесії сільської ради депутати проголосували проти зміни цільового призначення території і будівель колишньго консервного заводу. До слова, теперішній власник цих руїн вже не перший, обладнання заводу вже давно розграбоване і розпродано попередніми власниками. Проте теперішню власницю цих руїн це зовсім не злякало, вона готова проінвестувати в село чималу суму грошей. В її планах відкрити на цій території готель, сауну, ресторан з великим бенкетним залом, дитяче кафе, проводити щорічно фестивалі (Івана Купала, байкерський, тощо), зробити благоустрій всіх прилеглих територій, капітально відремонтувати головні дороги в селі, а ще крім того, надавати благодійну допомогу на розвиток села, щомісячно в розмірі 5000 грн. Після відкриття комплексу інвесторка гарантувала 20 робочих місць для жителів села. Це тільки частина того, що інвесторка заявила на сході села і на сесії сільської ради. Більшість жителів теж підтримали її, але депутати сільської ради, які теоретично повинні були на сесії висловити побажання своїх виборців підтримали не їх, а бажання голови сільської ради.
Чи не здається дивним, що коли в село приходить інвестор і пропонує свою допомогу, влада відштовхує її, при тому що в сільському бюджеті не вистачає грошей на саме необхідне. До прикладу дитячий садочок в селі на місяць був відімкнений від клектроенергії за несвоєчасну проплату.
Тепер про те, що стало причиною такоїповедінки голови сільської ради. До обрання головою, голова вів бізнес, у нього є маленький продуктовий кіоск, але це не головне, і бар. Як не дивно, але цей бар є єдиним в селі, і в жителів немає особливо вибору де святкувати урочисті події, там же ввечері влаштовуються дискотеки для молоді, і.т.д. Тобто на сьогодні цей заклад став чи не єдиним закладом дозвілля. День народження, поминки, хрестини, зустрічі, просто посидіти випити - все там. Тепер виникає логічне питання, чи зацікавлений сільський голова в тому що б в нього з'явився конкурент? Звичайно ні. Сьогодні йому не треба думати про ремонт, про покращення обслуговування тому що люди і так прийдуть в його бар - вибору нема. А що буде, якщо відкриється новий заклад, більший, охайніший? Відповідь проста.
На сході села голова клянеться в любові до свого села, розказує байки що він намагається змінити положення села на краще, але насправді його вчинки розходяться з словами.
На сьогодні комлекс готовий до 70%, урочисте відкриття і фестиваль буди заплановані на початок червня, а сьогодні сільська рада гучно хлопнула дверима перед інвестором, і десятки людей, які працювали над відбудовою з опущеними плечима пішли по домівках, бо завтра їм доведеться шукати інше місце заробітку.
Вже два роки я живу за кордоном, але в селі залишились мої батьки. Від таких розповідей моєї мами мені дуже образливо за моє село, я там народилася, ходила в школу. Тут я бачу краще життя, і всім серцем вболіваю за близьке мосту серцю село, з мальовничими краєвидами на стир. Воно могло б стати курортною перлиною на зразок Шацька. Але з року в рік село навпаки занепадає.
