Аби дізнатися, що з цього правда, а що вигадка журналісти "Новин по-рівненськи" звернулись до начальника установи Валентина Марача.
На разі начальник підтвердив, що з Києва надійшов наказ згідно з яким до 15 лютого усіх засуджених Дубенської колонії перевозять до інших виправних закладів.
"Остаточна доля нашої установи достеменно невідома, наші працівники працюють у звичному режимі, – коментує Валентин Марач – Якщо ж установу таки закриють то у місті Дубно для наших працівників альтернативної роботи допоки немає".
То ж виходить, що у перспективі в Дубно з’явиться близько 180 чоловік безробітних.
Щодо засуджених то їх в установі на сьогодні 58, а це всього лиш третина від тієї кількості яку може вмістити установа.
"Невелика кількість засуджених думаю головна із причин чому виховні установи закриваються, адже судова система більш м’яко відноситься до неповнолітніх злочинців і обирає альтернативні види покарання", – ділиться своїми думками Валентин Олексійович.
Як розповів начальник, у засуджених свої причини небажання покидати стіни виховного закладу – адже після їх переведення умовно-дострокове звільнення на яке вони розраховують може перенестися.
"Для того аби адміністрація могла клопотати про УДЗ вона має вивчити особистість засудженого – заслуговує він на це чи ні. Тобто фактично в новій установі засудженому треба деякий щоб показати що він виправився і має позитивні зміни у поведінці", – пояснює начальник колонії.
"Нова установа це завжди стрес. Засуджені звикли до вчителів та викладачів, до свого мікроклімату – тому хлопці не дуже хочуть щось змінювати", – розповідає психолог колонії Торченюк Вадим.
До слова в установі є школа та профтехучилище. Оскільки установа виховна вона повністю перебуває на балансі у держави, лише у минулому році держава виділила майже десять мільйонів гривень на її утримання.
Небайдужим до долі виховної установи виявися депутат Верховної ради родом з Дубенщини Олександр Дехтярчук. На своїй сторінці у мережі Фейсбук він повідомляє, що звернувся до Мінюсту з вимогою збереження виправної колонії в м.Дубно.
Слід зазначити, що Дубенська виховна колонія не єдина яку хочуть закрити, разом з нею у різних областях закрили вісім анаголічних установ. Загалом на Україні планують залишити всього дві колонії для неповнолітніх.
Тож сайт "Новини по-рівненськи" слідкуватиме за подіями у виховній колонії та згодом повідомить своїх читачів, яку ж долю спіткала дитяча колонія на Рівне нщині .
Для довідки:
У 1936 р. місцева польська влада, якій замало було місця в старій тюрмі, щоб утримувати політв’язнів (членів КПЗУ), вирішила відбудувати млин, що був тут колись, і пристосувати його під тюрму. У 1937 р. тюрма вже функціонувала.
З приходом у 1939 р. більшовиків тюрма продовжувала виконувати свої функції.
З початком війни 1941 р., коли нависла загроза окупації Дубна німцями, НКВС отримав наказ розстріляти всіх в’язнів. У ніч з 24 на 25 червня 1941 р. у Дубенській тюрмі було розстріляно 527 в’язнів.
Німці вступили до Дубна 25 червня 1941 р. Були задіяні засоби масової інформації, щоб засвідчити факти звірства співробітників НКВС. Газета «Краківські вісті» опублікувала статтю про розстріли в Дубенській тюрмі та тюрмах Ковеля, Самбора, Львова, Рівного.
З 1944 р. в тюрму звозили захоплених членів УПА та їх прихильників. До 1948-1950 рр. у тюрмі утримувалися колишні члени ОУН, які чекали слідства та суду.
Пізніше тут була тюрма для дорослих злочинців, згодом – Дубенська дитяча колонія.
Дубенська дитяча трудова колонія організована в червні 1954 р. на місці колишньої тюрми (наказ МВС СРСР № 158 від 24.03.1954 р.).
На території колонії знаходився житловий корпус, де були розташовані спальні вихованців, санітарна частина, карантин, будинок, зайнятий під школу, клуб, їдальню. Вихованці колонії були розділені на три колективи, в яких нараховувалось 11 бригад.
З 1962 р. у колонії функціонує клуб. У1963 р. побудований спортивний зал.
У 1959 р. Лубенська ДТК була розформована і тут розмістили тюрму для дорослих. У1960 р. будівлю знову використали для розміщення дитячої трудової колонії для неповнолітніх злочинців.
У 1970 р. на території колонії побудовано механоскладальний цех, у 1973 р. – другий цех. Крім цього в установі функціонує швейна та зварювальна дільниці, дільниці по виготовленню товарів народного вжитку, два цехи – ремонтний та електричний.
У 1966 р. здана в експлуатацію адміністративна будівля колонії, у 1972 р. – професійно-технічне училище, в 1989 р. – житловий корпус, у 1990 р. – загальноосвітня школа на 300 учнів, у травні 1992 р. введені в дію кімнати довготривалих побачень.
У різні роки установу очолювали: В. М. Попов, М. Д. Тітенко, М. Ф. Сучков, П. Я. Родзяк, А. О. Обревко, М. А. Пахай., С.В. Макарук.
