За словами правозахисника, «Олександр Нагурний ще 1978-го року закінчив курси рентген-лаборанта з флюорографії. Завдяки відмінним знанням був закріплений за мобільним флюорографом і спеціалізованим автомобілем їздив населеними пунктами Волині та проводив пацієнтам медичне обстеження. Після того, як у квітні 1999 р. ці автомобілі було списано, керівництво протитуберкульозного диспансеру наказало Нагурному написати заяву на звільнення за власним бажанням (хоча мало б учинити по-людяному й запропонувати звільнення за згодою сторін, бо таким чином працівники могли би отримувати фінансову допомогу з центру зайнятості). Але це, як-то кажуть, на совісті начальства.
Менш як через рік, у січні 2000-го, Олександра Нагурного знову прийняли на роботу в обласний протитуберкульозний диспансер, де чоловік рентген-лаборантом відпрацював наступних 8 років на стаціонарному рентген-пульті.
Трудившись 28 літ, мав заробити 56 років стажу (бо на такій посаді зараховується рік за два). Почав оформляти пенсію. Подав документи, які йому написали у відділі кадрів. А доки пенсія оформлялася, був переведений простим робочим на склад продуктів. Словом, коли справа дійшла до отримання пенсії, то пільгову Олександр Федосійович не отримав. Звернувся до Пенсійного фонду. А там йому повідомили: «У вашій трудовій книжці записано, що ви працювали медреєстратором, а не рентген-лаборантом». Таким чином рік за два вже не рахувався, і пільгова пенсія не начислялася».
Щоби відстояти свої права, Олександр Нагурний у які тільки інстанції не звертався. Та, за словами правозахисника, скрізь отримував відмову. Тому, доведений до відчаю, пішов у Луцький міськрайонний суд. Там не зумів домогтися своєї мети, оскільки позовні заяви, за словами суддів, не були належним чином оформлені.
Правозахисник Василь Данилюк запідозрив суддів «у бездіяльності та безвідповідальності», вирішив оскаржити їхнє рішення в суді вищої інстанції, а щоб «підстрахуватися» й таки домогтися потрібного Нагурному рішення, запросив прийти на судове слухання представників «Волинської газети».
Ми не змогли не зреагувати на звернення читача. 18 грудня прийшли на засідання. І ось що почули та побачили.
Розповівши трьом суддям про передісторію позову, про корупцію в уряді, довічний статус суддів та необхідність їх люструвати, Василь Данилюк підсумував: «Вимагаю визнати за Нагурним право на пільгову пенсію, а для того – встановити факт роботи саме на посаді рентген-лаборанта». Та все одно не зумів мовою юриспруденції пояснити, що конкретно він оскаржує.
Попри закиди в «бездіяльності та несправедливості», колегія суддів пішла назустріч позивачеві: його апеляційну скаргу задовольнила, ухвалу Луцького міськрайонного суду скасувала, дала шанс Олександрові Нагурному знову спробувати домогтися пільгової пенсії шляхом звернення до суду. Але щоб уникнути паперової тяганини, головуюча у справі суддя порадила позивачам скористатися послугами дипломованого юриста. Тим паче, що у приміщенні Апеляційного суду Волинської області подаються контакти служб, які пропонують безоплатну правову допомогу.
