Питання стягнення аліментів турбує сьогодні багатьох жінок тому що, дитина в більшості випадків після розірвання шлюбних відносин залишається на вихованні матері.
Для наших українських жінок принизливо бігати по інстанціям з метою стягнути хоча б «копійку» на матеріальне утримання дитини.
Але, насправді заради благополуччя своєї дитина, мати готова піти на все. Більшість чоловіків вважають, що вони платять аліменти не дитині, а своїй колишній дружині.Вони зовсім не знають, куди вона витрачає гроші?
Рідко, але буває, коли батько дитини після розірвання шлюбу платить аліменти своїй колишній дружині на утримання спільної дитини «від чистого серця».
«Від чистого серця» означає те, що батько усвідомлює та розуміє потреби дитини, скільки коштів потрібно для забезпечення їй належного виховання та розвитку.
Простіше ситуація складається, коли батько дитини має постійне місце роботи і у разі наявності спору аліменти присуджуються та стягуються згідно рішення суду у частці від його заробітної плати.
Але, є велика відмінність, коли аліменти стягуються батьком на утримання дитини згідно рішення суду, а коли платяться ним в самостійному та добровільному порядку.
Все залежить від ставлення батька до виконання своїх батьківських обов’язків та від його моральних якостей, як людини.
Враховуючи набутий досвід та знання, а також неодноразове спілкування з представниками органів державної влади, представниками громадських організацій я зрозуміла, що сімейне законодавство стосовно стягнення аліментів на утримання дітей потребує вдосконаленню, а його відповідні норми механізму реалізації на практиці.
Я особисто виступаю прихильником застосування відповідальність до батьків, які злісно ухиляються від сплати аліментів на утримання дитини.
Рішення суду повинно гарантувати стягнення з батька аліментів необхідних на матеріальне утримання дитини.
Безвідповідальність, нехтування та зловживання своїми батьківськими обов’язками призвела до того, що вже стало нормою платити 350 гривень на утримання дитини щомісячно, а іноді і взагалі нічого.
Вважаю, що матеріальне забезпечення дітей сьогодні є одним із основних обов’язків батьків, якій вони зобов’язані виконувати.
На мою думку, немає нічого ціннішого за фізичне та психологічне здоров’я наших з вами дітей! Ви погоджуєтесь?
Хочу сказати, що частенько трапляються ситуації, коли батько дитини не має постійного місця роботи, заробітку і аліменти присуджуються судом виходячи із мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мабуть кожному із вас відомо, який розмір складає цей прожитковий мінімум?
Але, в мене постійно виникає питання: чи можна у відповідності із нормами права та моралі вважати такий розмір аліментів законним та обґрунтованим?
Чи обґрунтовані з наукової та економічної точки зору усі прожиткові мінімуми встановлені законодавцями? Багатьом з вас відомо, що судовий розгляд справи в більшості випадків є відкритим та публічним і кожному з нас вирішувати іти до суду або ні. Кожному з нас вирішувати на скільки ми цінуємо своє «приватне та «особисте» життя.
Можливо є сенс спробувати процедуру медіації, яка є відмінним, позасудовим та мировим способом вирішення сімейних конфліктів за допомогою третьої незалежної сторони – медіатора?
Насправді гарантій, набагато більше виникає, коли батько погоджується добровільно сплачувати аліменти на утримання дитини згідно домовленості.
Але, це можливо лише в тому випадку, якщо у батька присутній високий рівень відповідальності, почуття обов’язку, любові до своєї дитини та є щира зацікавленість в її гармонійному розвитку.
Рішення суду, що винесено іменем України про стягнення аліментів на утримання дитини не завжди є гарантією його виконання в нашій державі.
Заручниками усього звичайно стають діти, але ж вони «батьків собі не вибирають» і повинні мати гідне життя в нашій державі незалежно від того, які стосунки склалися між їхніми батьками.
Стягнення аліментів на утримання дітей тісно взаємопов’язано з вирішення питання поділу спільної сумісної власності подружжя, встановлення способу участі у вихованні та спілкуванні із дітьми під час вирішення сімейних конфліктів в судовому порядку (враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків).
Головне, щоб дитина для обох батьків не стала засобом для мапіпуляцій.
Обов’язок батьків матеріально утримувати своїх дітей до моменту досягнення ними повноліття є одним із основних обов’язків, що передбачений ст.180 Сімейного кодексу України.
Саме належне матеріальне утримання може забезпечити для дитини хороші умови проживання, харчування, інтелектуальний розвиток та доступ до культурних та інших заходів, відпочинок, санаторно-курортне оздоровлення та інше.
В Сімейному кодексі України окремо виділяють обов’язок батьків приймати участь у додаткових витратах на дитину (ст.185 Сімейного кодексу України). Згідно ч. 1 ст. 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Відповідно до розуміння ч.1 ст. 185 Сімейного кодексу України цей обов’язок покладається на обох батьків, незалежно від сплати аліментів та наявності рішення суду про стягнення додаткових витрат на дитину з одного з батьків, який проживає окремо.
Також, в статті 186 Сімейного кодексу України передбачено, що за заявою платника аліментів або за власною ініціативою орган опіки та піклування перевіряє цільове витрачання аліментів.
У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Іноді на практиці трапляються випадки, коли один із батьків, який проживає окремо платить «хороші аліменти», але бачить, що дитина отримує неналежне матеріальне забезпечення і є необхідність перевірити щомісячний розмір коштів, який витрачається для матеріального забезпечення дитини.
Вважаю, що в даній ситуації другий із батьків, який має право звернутися до органу опіки та піклування із вищевказаною заявою має звернутися попередньо до того з батьків з яким на підставі рішення суду проживає дитина з метою отримання інформації про витрачання коштів на дитину.
Вже у разі відмови другого з батьків з яким проживає дитина надати таку інформацію про матеріальне утримання дитини (квитанції оплати на санаторно-курортне оздоровлення, показ відповідних речей, подарунків для дитини) є підставою вважати, що дитині надається неналежне матеріальне забезпечення.
Отже, в такій ситуації другому з батьків який сплачує «хороші аліменти» доцільно в інтересах дитини звернутися в орган опіки та піклуванні із заявою про перевірку цільового використання аліментів.
В свою чергу орган опіки та піклування повинен перевірити обгрунтованість такої заяви про перевірку цільового використання аліментів того з батьків, який сплачує аліменти на утримання дитини.
Недоліком Сімейного кодексу України вважаю, відсутність регламентації правової норми, яка б встановлювала необхідність попереднього звернення до того з батьків з яким на підставі рішення суду проживає дитини про отримання інформації про цільове витрачання аліментів на користь дитини.
Будь-які звернення мають бути обгрунтованими, тобто будуватися на конкретних фактах (повідомлення вихователів, вчителів, особисті скарги дитини тощо).
Іноді трапляються випадки, що другий із батьків, який проживає окремо від дитини з метою завдання моральної шкоди колишньому подружжя ін. з яким на підставі рішення суду проживає дитина подає необгрунтовану заяву до органу опіки та піклування про перевірку цільового витрачання аліментів.
Такі вищевказані дії можна охарактеризувати, як такі, що посягають на сімейне та приватне життя того з батьків з ким на підставі рішення суду проживає дитина.
Той з батьків з ким на підставі рішення проживає дитина та який отримує аліменти від другого для матеріального утримання дитини не зобов’язаний вести облік та зберігати чеки, квитанції, довідки про купівлю необхідних речей, продуктів тощо для розвитку дитини.
Суттєвим недоліком Сімейного кодексу України вважаю відсутність правової норми, яка б регламентувала конкректний перелік підстав звернення із заявою про цільове використання аліментів до органу опіки та піклування та періодичність таких зверень (наприклад: наявність заборгованість по сплаті аліментів заявника, сплата аліментів на дитину меньше встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, скарги дитини, погіршення стану здоров’я дитини, скарги навчального закладу, який відвідує дитина ін.).
Отже, рівень матеріального забезпезпечення дитини, який дає можливість отримати кращий доступ до культурних заходів, санаторно-курортного оздоровлення тощо має залежити від матеріального забезпечення батьків. Дитинство буває у кожного один раз у житті, і в серці дитини мають залишитися теплі і приємні спогади про нього.
Статтю підготував адвокат, аспірант, Голова Рівне нського відділення Асоціації адвокатів України, директор ПП юридичної фірми «Компроміс-Право» Олеся Сергієнко.
