Віддати останню шану героєві зійшлись до його рідної домівки у село Сокіл Рожищенського району не тільки односельці, а й жителі довколишніх сіл та райцентру.
Руслан Єлізар’єв – приклад справжнього героя, який віддав найдорожче – власне життя заради нашого спокою. Батько трьох неповнолітніх дітей вирушив на схід добровольцем, тож рішення було виваженим і самостійним. Потрапив служити у інженерні війська. Телефонуючи додому, до матері, ніколи ні на що не нарікав, лише запевняв, що все добре.
Приїхали провести в останню дорогу полеглого і його побратими, які пліч-о-пліч з Русланом воювали не один місяць. Згадують його як надійного товариша, щиру та доброзичливу людину і не соромляться непроханих сліз, що набігають на очі.
Щедрим дощем зустріла свого героя рожищенська земля вчора, коли вранці у Рожищі сотні його земляків зійшлися на центральній площі міста на поминальну панахиду.
Сьогодні, ніби в унісон сотням запалених свічок, останню дорогу патріота рідної землі осявало скупе сонячне проміння. Велелюдна похоронна процесія розтягнулась, здавалось, від початку до кінця села. Під звуки похоронного маршу побратими на руках пронесли тіло Руслана Єлізар’єва до місцевого храму, де його відспівали священики, а згодом на сільський цвинтар, місце останнього його спочинку.
Гучні залпи ніби перекрикували розпачливий жіночий плач, а врочиста мелодія Державного гімну мов переконувала: доки є в Україні такі відважні і мужні сини, ворожий чобіт не буде топтати нашу рідну землю.
Слава і вічна пам’ять героєві!
