Скільки років Ви вже подорожуєте світом? І скільки орієнтовно країн відвідали?
Подорожувала по Україні ще з юності, а закордон почала їздити роки три назад. Спочатку Молдова і Кавказ, потім відкрила польську візу і почала дивитися Європу і Балкани, потім Марокко. Насправді я відвідала не так багато країн, 33. Це маленька частинка світу, наша планета дуже велика!
Що під час подорожей Вам подобається більше: бачити нові місця чи знайомитися із новими людьми?
Я подорожую тому, що мені це подобається. Я люблю відчуття свободи, коли ти ні до чого не прив’язаний і можеш вільно пересуватися по світу, якби не візи і фінансове питання. Звісно, по дорозі дивлюсь гарні місця і знайомлюсь з цікавими людьми, але це як бонус. Більше мені подобається виконувати «квести» по тому, як добратися, де переночувати, що поїсти, як поспілкуватися з місцевими, не знаючи мови, проникнути в цікавий світ місцевого побуту і подивитись, як живуть люди. Перебуваючи майже весь час свого життя в Україні, я звикла, що речі виглядають саме так, як ми звикли їх бачити. Покидаючи зону свого комфорту, розумієш, скільки кордонів раніше було в голові і який ти обмежений нав’язаними соціальними нормами. Подорожуючи, ти відкриваєш для себе нове розуміння того, як влаштований цей світ.
Чи була якась небезпечна мандрівка?
Поняття безпеки в кожного різне. Я їздила сама автостопом в мусульманські країни без паранджі, стояла сама на дорозі в темряву, каталась по Європі з польською національною візою, яку мені видали по намальованому запрошенню на роботу, перетинала кордон з Нагорним Карабахом в тому місці, де це заборонено і була прийнята за шпигуна – мабуть так, в мене були небезпечні подорожі. Але без таких історій подорожувати було б не весело. Не люблю чітких планів, щоб все наперед було заброньоване і розписане погодинно. Імпровізація – моє все. Звичайно, про деякі речі потрібно турбуватися завчасно, але я не прихильник ідеально спланованих подорожей.
Ви подорожуєте самі чи з кимось?
Коли як. Переважну кількість своїх подорожей я зробила сама, але я не проти зустрітись по дорозі з друзями чи відправитись кудись вдвох, втрьох. Самій подорожувати набагато простіше і я давно це зрозуміла. Але в подорожах в парі є багато плюсів, серед яких безпека. Тому іноді я шукаю компаньйона на якусь подорож.
Чи відчуваєте Ви якийсь мовний бар'єр під час подорожей?
Я знаю англійську на нормальному рівні, і ще трошки німецької. Мені цього з головою вистачало на подорожі по Європі. В Марокко прийшлося трішки повчити французьку, щоб хоч якось спілкуватися з місцевими. В країнах Кавказу добре знають російську. В решті випадків використовую малюнки, гру в крокодила, інші невербальні способи спілкування. Були випадки, коли з водієм розмовляєш через google-translator. Зараз все набагато простіше, ніж 20 років назад. Маючи під рукою інтернет, можна перекласти що завгодно на місцеву мову і таким чином спілкуватися. Звісно, якщо твій співрозмовник вміє читати (в Африці з цим були проблеми).
Чому подорожувати автостопом в Туреччину цікавіше ніж звичайне "все включено"? Що Ви побачили, чого не може побачити звичайний турист?
Турист, який приїжджає в Туреччину по програмі «Все включено» зазвичай взагалі не бачить країни. З аеропорту його забирають і відвозять прямо до дверей готелю, де все підлаштоване під ідеальне безтурботне життя. Йому не потрібно ні магазинів, ні доріг, ні вокзалів, ні публічного транспорту – нічого, що може йому хоч щось сказати про Туреччину.
Автостоп тут ні при чому. Можна полетіти в Туреччину літаком, але самостійно, без агентства. Самому пошукати підходяще житло, самостійно харчуватися, купляючи місцеві продукти, самостійно знаходити транспорт в потрібному напрямку.
Завдяки автостопу ми познайомились з місцевими турками, почули про їх життя, випробували різні види транспорту, зупинялись в придорожніх кафе і їли разом з водіями так, як роблять це вони. Ми проїхали біля 5000 км автостопом по Туреччині і не витратили на транспорт ні копійки. Автостоп робить подорожі доступними, і це головний його плюс. Тепер немає відмазки «я не подорожую, бо це дорого». Є можливість робити це безкоштовно, просто не кожному такий стиль подорожування подобається.
Чим Вас вразила Туреччина?
Туреччина – це не тільки країна п’ятизіркових готелів, лазурних пляжів і комфортабельних басейнів. У неї надзвичайно багата історія, купа природних пам’яток і гарних місць, причому, все це розташоване в сучасній європейській країні. Саме такою нам показала себе Туреччина.
Які країни хочете ще відвідати? Куди тримаєте курс?
Моя наступна подорож буде в Азію. Спочатку я лечу на Філіппіни, де проведу майже два місяці, а звідти буду рухатись по Малайзії, Брунею, Індонезії, Тайланду і т.д. Хочу провести в цій подорожі мінімум півроку, щоб не повертатися в Україну, доки тут холодно.
А взагалі в голові є багато планів на рахунок подорожей. Дуже хочу поїхати своєю великою машиною по Африці, поколесити по Південній Америці. Незбутньою мрією для мене вже давно є Норвегія та Ісландія – поїздка туди вже декілька разів «відкладувалась». Ну і, звісно, як у голові кожного мандрівника, у мене літають мрії про навколосвітню подорож.
І кілька порад для тих, хто хоче подорожувати, але ще не наважується
Щоб наважитись на подорож, потрібно завести друга-мандрівника, який постійно буде розказувати про щось круте і не давати спокою. Жартую. Для мене найважчим кроком був перший крок, тобто, встати з дивану. Після цього все пішло «як по маслу». Скажу банальну фразу, але ж це банальне запитання, тому маю право – кордони у вас в голові. Зрозумійте, що світ чекає на вас, поки ви сидите в своїх офісах і відкладаєте гроші на новий айфон. При цьому, я зовсім не хочу сказати, що кожен має все кинути і подорожувати. Хтось може лежати по вечорам на дивані, дивитись серіали і їсти, і йому від цього добре. Навіщо тоді щось міняти, якщо людина щаслива? Я бажаю всім знайти щастя і рухатись назустріч своїй мрії, якою б неймовірною вона не здавалася.
Детальніше про подорожі Ірини Шаповал на її блозі.
