Ксенія Жифарська з Луганська довгий час не вірила, що місто почнуть обстрілювати. Коли почалися заворушення старший син ще ходив до школи, і бабуся зустрічала хлопчика. Сім'я вірила конфлікт скоро закінчиться. Але час ішов, і в місті ставало все гарячіше.

Після цієї страшної ночі родина вирішила, потрібно покидати місто. До того ж люди залишились без світла та газу. Знайомі з Києва для Жифарських придбали квитки на потяг, і зібравши найнеобхідніші речі сім'я покидає Луганськ.

У Рівному родина з трьома дітьми нарешті знайшли спокій. Знайомі усіляко допомагали, і переконували залишатись і назад не повертатись у Луганськ.

Ксенія пригадує, спочатку тут було важко, але все одно краще, ніж залишатися під обстрілами.

На фінансову сторону родина не нарікає, каже ніколи не шикували, тому тут усього вистачає.

Старший син Даниїл пішов у шостий клас вже у нову школу у Рівному. Каже спочатку однокласники і не знали, що він зі Сходу. Друзів знайшов одразу, вчителі також підтримали нового учня.

Батьки переживали за усіх дітей, як вони тут адаптуються. Труднощі у всіх були різні.

Середнього сина Марка батьки вирішили до школи не відправляти, хоча йому вже було 6 років. Тож хлопчик лише нині збирає портфель до першого класу. Тож Марк і наймолодша Христинка відвідували школу при церкві - "Початок премудрості".

Нині чоловік працює, Ксеня поєднує і роботу і виховання дітей.

У Луганську залишились батьки, але повертатися родина не планує, кажуть тепер житимуть тут. І вже традиційно діти нам демонструють свої уміння.