Кіра, каже молоді простіше прилаштуватися до нового життя, а от бабуся категорично відмовилась покидати рідний дім.
Нині дівчина працює помічником головного економіста на підприємстві Укртехнофос, там же і живе. Каже колеги її прийняли добре, усі прагнули чимось допомогти . Пригадує, коли почалися військові дії, то мала й інші пропозиції куди переїхати, однак вже мала свої власні переконання.
Кілька місяців тому доля звела Кіру ще з однією переселенкою з Донецька. Спочатку дівчата зустрілись аби поговорити про перспективи роботи. В якийсь момент ділова зустріч пішла в інше русло і дівчата почали товаришувати.
Анастасії також 24, дівчина навчалась в Острозькій Академії. Тому зробити свій вибір на користь Рівного, їй було простіше.
Навчання в Академії Настя вдало поєднувала з поїздками за кордон, адже планувала працювати в туристичній сфері. Втім каже, залишитись закордоном думок не мала.
Після зустрічі з Кірою, каже Настя, її життя змінилося. Тепер у неї є подруга з якою можна погуляти, потеревенити, та розважитись .
У Рівному дівчата подружились, і знайшли спокій. І як це не банально, але полюбили природу і ліс. Адже там на Сході України інший клімат.
Повертатись у рідні міста дівчата вже не хочуть, кажуть потрібно жити далі. До того ж міста стоять напівзруйновані. Тому мріють про звичайні речі.
І разом вже планують відпочити, без телефону, без інтернету, але не зараз.
