Саме таким - веселим, впевненим та життєрадісним запам'ятають Олександра Бойка, бійця 93–ої механізованої бригади з Клеваня, його рідні та близькі. 38-річний чоловік, батько двох дітей, жодного разу не поскаржився рідним на солдатські будні і від самого початку знав, що з гідністю воюватиме на передовій.
Олександр Бойко із жовтня воював під селом Піски, що поблизу Донецького летовища - прикривав вогнем «кіборгів». Сашко загинув 12 лютого цього року на Донеччині від мінометних осколків. Дружина Світлана важко, але мужньо переживає втрату коханого чоловіка.
Тепер обов'язки глави сім'ї змушений взяти на себе старший син Олександра, який названий на честь батька. Сашко-менший тепер часто згадує ті життєві уроки, які отримував від тата.
До мобілізації Олександр Бойко працював у селі Зоря на тепличному комплексі. Був електриком і спеціалістом з контрольно-вимірювальних приладів. Свого часу відслужив у армії. Був трудолюбивим господарем та захоплювався квітникарством.
Окрім цього у Олександра було ще одне хобі - фотографія.
Навіть перебуваючи у зоні АТО Сашко не полишав фотоапарата без діла. Його світлин з передової зібралася вже ціла колекція. На багатьох з них є і його портрети. Де він - часом радісно, а часом втомлено - посміхається. У важкі хвилини Олександру часто допомагала музика. Друзі - в пам'ять про Сашка навіть підготували відеокліп на його улюблену пісню...
Втім, найбільшою розрадою в житті для героя завжди була його сім'я.
Таким же - справжнім чоловіком - мріє стати і Олександр-молодший.
Мужнього героя - 38-річного Олександра Бойка - поховали у Клевані 18 лютого. Й досі до його могили друзі та небайдужі односельці приносять квіти, стрічки, лампадки... Щоб хоча б так віддячити Герою за відчайдушний патріотизм та захист батьківщини від нападу ворога.
