Ангеліна Непомняща поспішає на редакційну нараду. Вона вже чотири місяці працює журналістом у рівненському тижневику "Льонокомбінат".
Редактор газети Світлана Сирота пригадує, були побоювання щодо кандидатури Ангеліни, адже жінка приїхала з Донецької області. А робота журналіста доволі специфічна.
Після нетривалих пошуків роботи Ангеліна таки стала частинкою газети. І почалися робочі будні. Тепер каже головний редактор - за неї боротимуться, якщо раптом хтось захоче переманити дівчину до себе.
Свою кар'єру у Макіївці Донецької області Ангеліна розпочинала коректором у місцевій газеті. Потім спробувала себе у журналістиці, а далі все закрутилося. Спочатку туристичне видання, а згодом іміджевий глянець. Минулоріч вийшов лише перший номер журнал, а потім на Донеччині почалася війна. Чоловік виїхав раніше , родом він з Рівне нщини, та повернутись назад у Донецьк вже не зміг.
Військові дії у Макіївці підштовхнули Ангеліну швидше виїхати, її вона таки приїхала у Рівне . Тут була готова зачепитися за будь-яку роботу. Але таки почала шукати за фахом, і доля посміхнулася. Щоправда не з першої спроби.
Нині Ангеліна розуміє - потрапила куди треба. Вже орієнтується в місті, в обличчя знає чиновників, політиків, і поступово знайомиться з мистецтвом та культурою Полісся. Висвітлює вдало і комунальні, і соціальні сфери життя рівнян. І живе практично однією роботою.
За цей короткий термін помітила дівчина і відмінності у роботі журналістів у Рівному і на Донеччині. Тут каже, відсутня цензура, журналісти вільні у власній думці та позиції, і це тішить. Часто її думка збігається із позицією керівництва, тому до колег прислухається, адже місцеве населення вони краще знають. Нам показує власні доробки, газету ще й мамі відправляє, яка залишилась у Макіївці. Хотіла би і маму з тіткою у Рівне забрати, але поки що не вирішене житлове питання, тому каже, доведеться почекати.
Ангеліна впевнена - тепер Рівне її новий дім, потрібно лише трошки звикнутись, і не опускати руки.
