Лариса, 43 роки, медсестра:
- Варто пам’ятати цей день, тому що наші діди і прадіди захищали рідну землю ціною власного життя заради нашого сьогодення.
Дмитро, 17 років, школяр:
- Що не кажіть, а не лише росіяни приймали участь в цій війні... Тому і ми маємо святкувати перемогу.
Роман, 27 років, підприємець:
- Важливіше не саме святкування цього дня, а пам’ять і повага до людей, які життя віддали за наш мир і спокій.
Богдан, 17 років, студент:
- Я не святкую, але взагалі підтримую, ветеранам приємно, про такі дати не можна забувати.
Юрій, 74 роки, пенсіонер:
- Цей день назавжди в моїй пам’яті. Мій батько життя віддав у цій війні. Тому для мене не святкування важливіше, а пошана і вдячність героям.
Юрій, 19 років, студент:
- Це спірне питання, бо усі святкування цього дня розуміють по своєму. Але я скажу одне, не за те воювали і життя віддали, щоб сьогодні був просто ще один привід для застілля. Суть у повазі і пам’яті.
Ігор, 29 років, веб-програміст:
- Варто пам’ятати, шанувати та поважати ветеранів. Мабуть у кожного, хтось з близьких чи рідних, був учасником тієї війни. А святкувати, дивлячись в який спосіб, головне не забувати, що й зараз триває війна і на сході гинуть наші громадяни.
Євгенія, 77 років, пенсіонерка:
- Та війна забрала мого батька. Окрім мене сиротами лишились мільйони. Для мене це не просто святковий день з історії, для мене це закінчення тривоги і щоденного страху. Це радість зі слізьми водночас.
Ольга, 31 рік, викладач:
- Не стільки святкуватиму, скільки віддам шану тим, хто загинув під час війни (занесу квіти до вічного вогню). Святкувати варто. Щоб ніхто не був забутий і кожне святкування нагадувати, скільки загинуло людей. Щоб іх перемога і подвиги жили вічно. Щоб не вийшло так, що вони дарма гинули.
