48-річний танкіст Юрій Іткалюк з Млинівщини загинув 4 лютого. Танк Юрія потрапив під артобстріл під час виконання бойового завдання. Два снаряди пролетіли повз нього, третій - розповідають побратими - влучив у люк.
Професійну підготовку Юрій мав ще з радянських часів. Відслужив у тодішній армії, в Чехії, 8 років. По поверненню - познайомився з майбутньою дружиною Марією.
От так вдвох Юрій з Марією стали розбудовувати невелике сільське обійстя у ВОвничах. Юрій працював механіком на різних підприємствах, згодом став їздити на заробітки до столиці.
Вони з Марією прожили разом 22 роки. Виховували двох синів - Івана та Бориса, яких змалечку привчали до щоденної праці.
Повагу людей треба заслужити гарним ставленням та добрим ділом - часто казав Юрій сину.
Юрій часом шкодував, що не продовжив займатися військовою справою, розповідає син Борис. Завжди і у всьому прагнув бути справжнім чоловіком. Істинно по-чоловічому захоплювався Юрій й рибалкою. Частенько ходив з вудочкою до ставків, що поряд з рідним домом. Але дуже хотів показати рідним більшу водойму - показати ціле море...
Дружню підтримку та розраду знаходили завжди у ньому і друзі Юрія.
Для маленьких ВОвнич - ховати героїв, на жаль, звична справа. Старожили села пам'ять, як за Другої світової на цій території велися запеклі бої. Нині три братські могили, які знаходяться у Вовничах, Рудлеві та Красному, нараховують півтисячі загиблих. Всі вони загинули через трагічну помилку. Стріляли свої - в своїх... Саме заради того, аби рідне село знову не стало лінією фронту, Юрій Іткалюк і віддав своє життя.
