Зустрічі бійців АТО на колінах, цитування дитячих листів підтримки психологи схвалюють. Втім, просять уникати розмов про наслідки протистоянь, особливо, коли боєць цього не хоче згадувати. Це далеко не всі поради, які психологи Рівного дають волонтерам та медикам. Кажуть, перше, що мають робити мирні люди - поважати воїна, сім'я бійця - підтримувати, але не жити його життям. Тому радять, перед тим як відправляти демобілізованого у родину - адаптувати до умов, з яких він "випав" за час перебування на фронті.
Лише місяць часу медична сестра Анна Сирий - на Рівне нському полігоні. Каже, вчиться усьому вже в полі, з мобілізованими хлопцями. Вони ще не воювали, тому як їх підготувати до бойових умов, вирішила дізнатися саме у спеціалістів.
Брак досвіду і стимулював рівненських волонтерів до організації цієї зустрічі. Нині, коли одні хлопці тільки йдуть воювати, а інші вже демобілізуються, головне кажуть, не залишати їх без уваги. І не менш важливо - волонтерити в професії. Відтак волонтерський рух нині переживає реформацію - поряд з організаціями, що займаються збором коштів на приладдя чи одяг, є й ті, що здійснюють медичний, юридичний чи психологічний супровід бійців і їх родин. Бо саме в останньому, впевнені волонтери, зараз найбільша потреба.
Консолідувати зусилля - ще одна мета таких заходів. Щоб бійці, які повернулись, мали можливість повної реабілітації та соціальної адаптації, отримали юридичну чи медичну допомогу. Бо часто, зізнаються волонтери, хлопці опускають руки і не беруться за паперову тяганину чи навіть фізичне відновлення. Або ж не можуть знайти підтримку в сім'ї, тоді звертаються до волонтерів.
Психологи ж на тренінгу радять стежити за симптомами, які вже давно визначені спеціалістами. Беруть до уваги досвід саме тих країн, які знають, що таке війна.
І з порад на щодень, як що раптом зустрінете бійця у магазині чи громадському транспорті - не кидайтесь в обійми, не хапайте за руки, а просто подякуйте воїну. Їм важливо чути і самим усвідомити - вони не вбивали, а захищали нас і нашу землю.
