Кулеметник 8-го окремого полку спецпризначення Збройних сил України загинув біля Первомайська - отримав кулю від ворожого снайпера та осколочне поранення. Він був одним із тих, хто найдовше перебував в зоні бойових дій... Захоплення військової справою у Тараса з'явилось ще у школі.

Тому ще змалечку юнак почав освоювати ази бойового мистецтва козацьких розвідників-пластунів.

До речі, з друзями у "Спасі" Тарас проходив не тільки козацьке загартування, а й сумлінно вивчав історію України.

27 липня минулого року героя поховали. Прощалися з Тарасом в церквах і московського, і київського патріархату. В останню дорогу його проводжали тисячі людей. На виході з цвинтаря на столику стояло два весільні короваї: в жовтні мало відбутися весілля...

Про мужність та героїзм Тараса його землякам тепер постійно нагадує пам'ятна стела у центрі Мізоча. А про непоправну втрату його рідним - численні грамоти та медалі юнака у рідному домі. Втім, незважаючи ні на що - батько Тараса вірить у перемогу України у цій жахливій війні.

Ми - не маємо права забути. Ми - не маємо права робити вигляд, що нічого не відбувається. Вшановуючи пам'ять загиблих, не забувайте і про живих. Їм потрібна ваша допомога і небайдужість.

Слава Україні!