Чому ніхто не думає про епідеміологічну ситуацію в місті, про більш ніж 1000 випадків нападу собак на людей у 2014 році? Ніхто не бере до уваги та не дотримується рекомендацій "Всесвітнього товариства захисту тварин" (WSPA), що розробило загальновизнані та дієві методики по боротьбі з безпритульними тваринами. Адже без дотримання простих і загальновідомих правил будь-яке фінансування боротьби з вуличними псами перетворюється в даремне витрачання коштів:
• Для дієвого зменшення бездомних тварин через стерилізацію є існує поріг величини популяції, при умові перевищення якого стерилізація не приносить результату взагалі. Без підрахунку поточної популяції всі фінансові затрати на стерилізацію є необґрунтованими.
• Необхідно припинити притік нових особин в популяцію. На даний час існує два основних джерела притоку – загальнодержавна внутрішня міграція та безвідповідальні хазяї домашніх тварин. Неможливо боротися з бездомними тваринами локально, без загальнодержавної програми, а також не врегулювавши відповідальність жителів міста за своїх улюбленців.
• Стерилізація працює лише за умови покриття як мінімум 80% виключно жіночої популяції, а бажано – не менше 90%. Кастрація чоловічої популяції визнана абсолютно неефективною.
• При невиконанні необхідних умов для боротьби з безпритульними тваринами місцеві влади можуть лише стримувати ріст популяції.
На даний момент жодна з умов не виконується – популяція не порахована, не існує загальнодержавної програми по припиненню міграції, власники не відповідають за своїх собак за законом, стерилізація явно не покриває необхідного мінімуму. Тому міжнародний досвід рекомендує лише засоби стримування популяції.
Аналогічні рекомендації надає і коаліція ICAM (міжнародна коаліція по регулюванню кількості тварин-партнерів людини), котра розробила широковідоме «Керівництво по гуманному регулюванню кількості собак» http://www.icam-coalition.org/downloads/Humane_Dog_Population_Management_Guidance_English.pdf). Дозволю процитувати у власному перекладі:
• Проживання собаки на вулиці є жорстоким поводженням з твариною і всі безпритульні собаки повинні бути відловлені або, якщо це неможливо, приспані.
• Якщо собака поранена, хвора чи має суттєві поведінкові проблеми, наприклад, проявляє агресію, то найкращим виходом є евтаназія.
• Якщо після відлову тварини не виходить передати її новому власнику, то рекомендована евтаназія, бо довготривале утримання собаки у вольєрі в притулку викликає значні страждання тварини, що є жорстоким поводженням. Щодо ситуації в м. Рівне , на жаль, я можу оперувати лише фактами, зазначеними в публікаціях преси, хоча хотілось би, як жителю міста та платнику податків, отримати всю інформацію по цій конкретній програмі. Все ж, хочу навести Вам деякі факти, згідно яких виділення коштів на добудову притулку для собак не лише не покращить ситуацію з собаками на вулицях міста, а й призведе до подальших непрогнозованих витрат та проблем:
• Програму підрахунку тварин, на яку виділяється 50 000 грн, необхідна, але паспортизація (а відповідно і витрати на неї) – марнотратство, тому що за відсутності контролю над збільшенням популяції з поза меж міста вона втратить актуальність за декілька місяців.
• Немає публічної інформації про те, хто розробляв кошторис на будівництво і чим аргументована сума в 510 000 грн, а також на яку кількість тварин розраховано притулок.
• За доволі оптимістичними підрахунками тих же захисників тварин, в місті налічується близько 4000 бездомних собак. Реальну ж цифру не знає ніхто. Жоден притулок не зможе такої кількості собак не те що прогодувати, а навіть вмістити.
• Хто виділятиме кошти на утримання собак в притулку, адже лише харчування – це величезні кошти. А ще прибирання, послуги ветеринара, закуп препаратів для стерилізації та щеплень, адміністрування тощо? Теж за рахунок бюджету?
• Не вирішується проблема «прикорму» бездомних собак, яким займаються зоозахисники та безвідповідальні мешканці міста, що погіршує і так не райдужну епідеміологічну ситуацію у місті. Гострий лептоспіроз, стригучий лишай (майже не виліковується у дітей), ехінококоз, токсоплазмоз та сказ – це лише самі відомі хвороби, що активно передаються бездомними тваринами. Весь букет цих хвороб разом з собачим та котячим калом та мочею можна знайти майже в кожній пісочниці на дитячих майданчиках міста. Стійкий запах випорожнень стоїть у підвалах та «халабудах», побудованих несвідомими мешканцями міста. Прикормлені собаки інстинктивно захищають ареал свого проживання та кормління, тому налаштовані агресивно щодо оточуючих людей, особливо дітей та пристарілих. Також, у більшості країн ЄС годування вуличних тварин є адміністративним правопорушенням, а в деяких – кримінальним.
• Невідома процедура вилову та передачі тварин у притулок. Чи будуть цим займатися комунальні служби за кошт міста?
Також дивує те, що влада поки не вислухала аргументовану врівноважену думку, альтернативну до «зоозахисників», та не вивчила настрої серед мешканців міста, перш ніж віддавати управління бюджетними коштами в руки приватних організацій.
Судячи з усього, на даний момент міська влада йде шляхом Індії та працює за програмою ВСП (Відлов – Стерилізація – Повернення), що у більшості випадків виявилася неефективною. Наприклад, у місті Бангалор за сім років дії програми кількість безпритульних собак виросла з 70 тис. до 184 тис. Варто зазначити, що ця програма вимагає значних коштів і навіть при повному фінансуванні не гарантує результату.
Однак, за умов повної відсутності загальнодержавної програми по боротьбі з безпритульними тваринами, оптимальним рішенням для місцевої влади я вважаю систему, запроваджену у більшості країн світу, зокрема і Європи. Ця система не може забезпечити повну відсутність тварин на вулицях, але дозволить регулювати їх кількість. Ось основні тези:
• Проводиться попередній підрахунок популяції;
• Якщо після попереднього підрахунку популяція виявляється надто великою для подальших дій по плану, проводиться евтаназія всіх хворих, престарілих, скалічених та страждаючих особин, що повинно скоротити популяцію до прийнятних розмірів;
• Проводиться відлов безпритульних тварин, з поміщенням їх в тимчасову карантинну зону, у «відстійник». Він не вимагатиме великого простору, необхідного для притулку, або вміщатиме значно більше особин на тій самій площі, що й притулок;
• Зоозахистні організації проводять громадську кампанію щодо «вдомашнення» тварин з відстійника;
• Особини, які не знайшли нового власника за певний час (7 днів згідно абз. 3 ст. 24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження») – присипляються;
• Особини, що знайшли нового власника прививаються, стерилізуються та маркуються за рахунок власника чи недержавних коштів.
• «Відстійник» фінансується за рахунок коштів за маркування домашніх тварини, котре стає обов’язковим за рахунок власників чи недержавних коштів. Реєстрація собак та котів є обов’язковою (за прикладом м. Хмельницька та м. Києва) відповідно до постанови КМУ від 09.07.2002 р. №944 http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/944-2002-%D0%BF) та досі чинних «Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР*» від 17.06.80 http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0001303-80)
• У випадку відлову маркованої тварини на вулиці як безпритульної, на власника, вказаного на маркування накладається адміністративний штраф за жорстоке поводження з тваринами, що може направлятися на діяльність «відстійника».
• Евтаназія (присипляння) відбувається гуманними методами згідно ст. 16 (регулювання чисельності), абз. 5 ст. 17 (причини умертвіння тварин), абз. 6 ст. 23 (загроза епізоотії) Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження». Гуманність методу евтаназії визначається за допомогою всесвітньо визнаного документу від WSPA (Всесвітнє товариство захисту тварин) – «Методи евтаназії котів та собак: порівняння та рекомендації»( http://www.icam-coalition.org/downloads/Methods%20for%20the%20euthanasia%20of%20dogs%20and%20cats-%20English.pdf). Згідно них, рекомендованим способом є внутрішньовенна чи інтраперитональна ін’єкція 20% розчину фенобарбіталу, пропофолу чи іншого препарату, зазначеного в документі. Також існує ще 7 способів, умовно допустимих за тими чи іншими виключеннями.
В ідеалі така система виходить на самозабезпечення, коли тимчасове утримання безпритульних собак буде повністю фінансуватися за рахунок сплати за реєстрацію власниками домашніх тварин. з часом, коли популяція значно скоротиться, "відстійник" може перетворитися у звичайний притулок з більш комфортними умовами утримання собак та котів.
Хотілося б розраховувати, що міська влада роз’яснить громадськості ситуацію з виділенням бюджетних коштів на боротьбу з безпритульними собаками, їх контролем організаціями з сумнівними навичками по роботі з безпритульними тваринами та надзвичайними повноваженнями. Також щиро сподіваюся, що будуть проведені громадські слухання щодо цього питання, вислухана альтернативна думка та бачення проблеми безпритульних тварин, взяті до уваги викладені рекомендації та світовий досвід у подоланні цієї проблеми.
