Керівником одного з них був представник Уряду УНР в екзилі – кадровий офіцер УНР Тарас Бульба-Боровець. Добровольці з місцевих мешканців проходили вишкіл у таборах, а згодом вступили у бій спочатку з німецькими (1942 рік), а потім і російсько-радянськими (1944 р.) окупантами.
Зараз наша держава переживає чергову спробу окупації. Тож на часі – організація партизанського руху в Україні.
Саме народні депутати від Рівне нщини, як колиски УПА, можуть внести у Верховну Раду проект закону «Про партизанський рух в Україні».
Законом можна передбачити створення у теперішній уже не мирний час в кожній області штабу партизанського руху під керівництвом керівників (заступників керівників) ОДА та партизанських загонів у кожному місті та районі області. Кожен загін може мати по 10-20 кадрових військових з досвідом АТО, які знатимуть, де отримати зброю, засоби зв’язку, вибухові пристрої, амуніцію, лікарські засоби, підготують схрони та криївки (у містах – склади в промзонах), систематично (під час ротацій з фронту) проводитимуть навчання добровольців.
Після прийняття закону міські та районні військомати зможуть здійснювати запис бажаючих віком від 18 років пройти навчання та стати резервом партизанського загону за місцем проживання. Законом можна передбачити право резервіста на чотири відпустки на рік тривалістю 1 тиждень (весна, зима, літо, осінь) для проведення учбово-тренувальних зборів за участю кадрових офіцерів. Єдиною пільгою для партизан буде можливість зі зброєю в руках захищати рідну землю за місцем проживання.
Завдання партизан – знищення живої сили та техніки окупанта, пошкодження комунікацій, а також нейтралізація осіб, які співпрацюють з окупаційною владою.
Ворог та п’ята колона повинні розуміти, що українська земля буде горіти під їх ногами, а влада має зробити все необхідне, щоб це не було лише патріотичним гаслом.
