Оксана Дроздач:
Моя сім’я підтримує всі традиції. Без коляди це не свято - колядники повинні завітати в кожну оселю.
Ольга Ярошик:
Свято Різдва Христового – це як завжди кутя, гості, дитячі та дорослі голоси, з уст яких лунають колядки, щедрівки. 7 січня після святкового обіду я і моя менша сестричка розпочали колядувати своїм рідним та гостям. І як всі діти, моя менша розпочинає приносити радість в кожну оселю, тобто колядку. Ми з мамою її вдягли в український костюм - це неодмінно бабусина в'язана хустка і зірка. Отож, коли моя сестричка готова, я пішла разом з нею (іноді це робить мій дідусь), можна сказати так званий супровід і "водила" її по вулицях нашого села. Іванка заходила в кожну оселю і приносила свою колядку. Так як це хоч і село, та ми переживаємо за неї і тому на вечір не пускаємо її саму ходити і колядувати, хіба що якщо це на нашій вулиці і з її друзями! Так як народ різний, то собак, як правило, на такі свята відв'язують, хоча до цих пір не можу зрозуміти чому. Це ж є лише діти, які хочуть щоб їм дали коляду, гостинці!
Людмила Яремчук:
Сім'єю не колядували, але колядувала донька з подружками. Їй 8 років, ми живемо в селі, тому не боюся її відпускати колядувати, за межі вулиці вона не ходить. Звичайно, що додому впускали інших колядників .
Катерина Антонюк:
Колядників завжди раді бачити у своєму домі! І самі колядували
Петро Сверблюк:
Різдво і Святвечір у родині святкуємо. У нас кутя на столі була, звичайна - з маком та медом. Сам не колядував, але колядників впускав.
pic
pic
