Олександр розповідає, що в серпні після лікування в госпіталі, знову вирішив поїхати на схід, тому що не міг дивитися на те, що показують по телебаченню.
- Я звернувся до Вiти-волонтерши (Вікторія Шинкаренко - коррдинатор групи волонтерів "Допомога армії - Рівне " - авт.), щоб допомогли мені з речами та рюкзаком. Вона привезла мені два рюкзаки. Я сів у маршрутку та поїхав до Києва. Потім в Білу Церкву пішов записався на відправку і вже через два дні вирушив в Донецьку область, село Старогнатівка і знову захищав нашу державу, - розповідає Олександр.
Хлопець каже, що велику допомогу їм надавали рівненські волонтери: неодноразово надсилали посилки, підтримували, за що їм і дуже вдячні.
- Адже, якби не ці люди, то хтозна, можливо б пропали, - каже Сашко.
- Було по-різному: важко і дуже важко. Одного яскравого дня мені перепало трішки,- ділиться спогадами хлопець. - Почали нас Градами обстрілювати, потім з мінометів, а в кінці піхота пішла, але ми вибили. Та під час обстрілу - я саме біг до БМП2. Щоб піхоту відбити. Та не добіг... Міна лягла.
- Мене вирубило. Отямився вже в бліндажі. Потім у санчасті, а там у польовий одеський госпіталь. А там і наші хороші волонтери з Рівного допомогли мені потрапити у Рівне у госпіталь: підлікували та дали реабілітацію. До грудня буду вдома та думаю знову повертатись...
Незважаючи на те, що Олександр нині на реабілітації, хлопець продовжує підтримувати всіх тих, з ким воював на сході. На своїй сторінці у ФБ пише, що вже готовий повертатися на схід, адже його хлопці там.