Дорогі кредити, захмарні ціни на сучасну техніку і владні обіцянки, які лишаються тільки на папері - основні перепони на шляху до Європи за версією місцевих фермерів. Якість і обсяги, кажуть, не проблема. За яких умов трудівники поля почнуть продавати свою продукцію за європейські гроші - Дмитро Леонтіюк з полів Млинівщини.

Вадиму немає і 30-ти. На полі працює - скільки себе пам'ятає. Останні кілька років у власному, родинному фермерському господарстві

Вирощені ними овочі і фрукти, каже - нічим не гірші за європейські. Жити по-новому хоче, та і хазяйнує за науковими методами. А от працювати доводиться по-старому. Виробляти більше і краще готовий, от тільки ні техніки, ні грошей на неї немає.

Нині Вадим думає не про європейські ринки і далекі перспективи. Зараз мусить продати вирощені на власних гектарах рекордні центнери як є, і за скільки дадуть. Овочесховища - бо не має.

Олександр Романчук вже переходить на світові стандарти землеробства. На його полях врожайність чи не найвища в області. Нині викупив закинуті приміщення тракторної бригади під овочесховище.

Приміщення, де планувалось овочесховище відремонтував і підготував власним коштом. За кредитні придбав у Польщі необхідне обладнання, в надії запустити сховище вже цього сезону. Не вийшло.

За відкриті дороги ринків, де ціни у валюті фермери вдячні. Але процес інтеграції, кажуть, повинен бути двостороннім. Мовляв закриті Києвом митні ворота з заходу не лишають трудівникам поля шансів скористатися відкритими євроспільнотою дверима. Тож наразі торги з Європою без мит, квот і обмежень для трударів лишаються лише мрією, яку підкріпили у Києві - обіцянкою на папері, а в Брюсселі - реальними кроками.