Люблю цю письменницю. У нас з нею цікаві відносини: то я у захваті від її книги і всім її рекламую, то іноді трішки мене розчаровує, а іноді просто насолоджуюсь її стилістикою, мовою. Але єдине я знаю точно-мені важко пройти повз її книги у книгарні.
Цього разу мені трапила до рук її книга "Перейти темряву". Знову жіночі долі (я не втомлюся про них читати), детективна історія, людські пороки. Сюжетна лінія побудована у вигляді пазлу, який розкиданий по книзі, і тільки останній розділ розставить всі крапки над "і".
Почуття щастя прекрасне і в той же час підступне. Будучи щасливою людина не бажає помічати проблеми інших, співпереживати щиро чи допомогти у їх вирішені. А тим більше ми перестаємо бути пильними і забуваємо, що щастя-це лише мить і воно не може тривати вічно. А головна героїня про це забула. А ще забула хорошу мамину пораду "Безкоштовний сир тільки у мишоловці". І принци бувають тільки у казках! Хоча хто стане її звинувачувати, адже кожній з нас хочеться стати Попелюшкою, хоча б на тиждень, день, годину... І як же важко встояти біля цієї спокуси!
