"Спочатку все нагадувало величезний марш. Батальйони у важкій амуніції крокують понівеченим важкою технікою асфальтом. До населеного пункту який слід було зачищати йшли кілометрів з 10. І ось нарешті підходимо, розподіляємо напрямки та зони для кожної групи.
Оперативної інформації нуль.
На першому ж перехресті підстрелюють 2 наших, звідки стріляли невідомо.
Слава Богу, бойовим побратимам одразу надали першу допомогу та швидко відвезли до лікарні. Акуратно продивляємося кожний будинок, заходимо до кожного під'їзду та підвалу. Зустрічаємо лише кількох місцевих жителів, але абсолютна більшість квартир та будинків порожня, при чому там залишилися всі їхні речі від дитячих іграшок до побутової техніки.
Враження, наче, все село подалося на пікнік. Нарешті підходимо до краю села. Там зустрічаємо наших військових які готуються наступати з нашою допомогою. Частина батальйону вирушає на інше завдання. А попереду наші танки обстрілюють блокпост сепаратистів.
Тим часом в нас з'являється ще кілька поранених. Чекаємо наказу висуватися вперед, користуючись моментом сідаємо трохи перепочити. Відпочинок починає поволі затягуватися, ми починаємо нервувати, адже можна цілком вірогідно дочекатися мінометного вогню, так скоро і стається.
Поволі вогонь стає все прицільнішим.
Ховаємося підвалах приватних будиночків, хоча і розуміємо, що це лише тимчасове ненадійне укриття. Там чекаємо вантажівок які мали би нас забрати із зони обстрілу. Тим часом в сусідній будинок, за метрів 50 від нашої групи влучає міна. Вже на базі ми дізнаємося, що більшість з тих будинків в яких ми переховувалися вже не має.
Розуміємо, що часу не лишилося геть зовсім і треба валити вже на своїх двох. Зв'язок з базою втрачаємо повністю. Разом з іншими групами шукаємо і збираємо всіх наших. Нарешті, з'являється якась вантажівка швидко як тільки можемо вантажимося в неї і проїжджаємо 10 метрів і тут вона глохне, на наше питання шо за фігня ми отримали коротку і вичерпну відповідь, - кінчилася соляра, - ну ах...єть теперь, відповіли ми.
Швидким темпом йдемо тим же маршрутом яким і прийшли сюди, хоча і геть не зрозуміло яка там зараз ситуація. В кілька будинків із тих в які ми навідувалися до цього вже влучили міни. Нарешті дістаємося більш менш безпечної траси і рушаємо до бази для відпочинку та з'єднання з основними силами.
Залишилося пройти останні найважчі десять кілометрів з повною амуніцією та під палючим сонцем, жадібно висмоктуючи останні краплини із фляг тих, хто їх взяв з собою".
Довідка:
Як повідомляє прес-центр АТО, 21 липня 2014 року, сили АТО перекрили постачання зброї та боєприпасів бойовикам в Луганськ і взяли під контроль передмістя Донецька – Піски. Контролюючи цей населений пункт, наші війська забезпечують безпеку Карлівського водосховища.
