У жовтні 2001 року Конгресом США був затверджений «Акт патріота США 2001 року», направлений на боротьбу з тероризмом. Вказаний закон наділив широкими повноваженнями ФБР та розвідувальні органи, частково обмежив права і свободи громадян Америки та іммігрантів.
Народ Сполучених штатів Америки в особі своїх конгресменів і сенаторів пішов на обмеження власних прав і свобод задля збереження життя ні в чому не повинних людей, які стають жертвами терористичних атак.
Незалежно від того, як швидко закінчиться АТО на Донбасі, без вжиття радикальних заходів безпеки ми не зможемо почувати себе спокійно у Києві та тисячах інших населених пунктів України. Адже сусідня держава, яка дозволяє собі на очах у всього світу поставляти терористам на сході Європи танки, ПЗРК, «Гради» та «Буки», може запросто доставити в любу точку України валізу з «гостинцями для бандерлогів». І мова йде не лише про дипломатичну почту чи поставки сировини, обладнання для підконтрольних підприємств з подальшою передачею прихованих «супутніх товарів» виконавцям терактів.
Розбещені заробітком на крові під час «русской весны» сотні нелюдів - недогромадян України за незначну винагороду і далі поширюватимуть смертоносну загрозу в нерідній їм державі.
Тому особисто я готовий частково обмежити свої права заради того, щоб під школу, дитсадок, лікарню чи вокзал у моєму рідному місці не підкинули «посилку від Путлера».
Я дозволяю Службі безпеки Україні, МВС, військовій розвідці та контррозвідці прослухати мій телефон, якщо вони чомусь вважатимуть це за необхідне. Я дозволяю моніторити мої листи і коментарі в Інтернеті, зняти мої відбитки пальців, якщо раптом випадково буду не в той час не в тому місці.
Але я хотів би, щоб відбитки пальців всіх гостей з колись братнього північного народу та зразки їх ДНК бралися при перетині державного кордону. Щоб кожен гість залишав свій номер телефону, маршрут і адресу місця, куди прямує.
Я готовий підтвердити паспортом чи свідоцтвом про народження номери мобільних телефонів свої та моїх дітей, якщо буду знати, що в разі необхідності наші контртерористичні підрозділи зможуть відстежити за номером телефону пересування терористів та тих, хто їх фінансує. Якщо оператор за постановою суду не обслуговуватиме номери вкрадених, загублених або взятих на підставних осіб телефонів. А особа, яка зареєструє номер на себе, але віддасть сімку іншій особі, чи не повідомить про «втрату» телефону, задля виправлення та покращення пам’яті не менше 14 діб підмітатиме вулиці рідного міста.
Якщо мене зупинять правоохорнці, я спокійно чекатиму, допоки службові собаки, навчені на вибухівку, обнюхають мене, авто, в якому я їду, чи мої речі.
Я не проти, якщо мій банк повідомить контртерористичному підрозділу про транзакції моєї кредитної карти.
Я не проти всього цього, якщо це робитиметься на мотивований запит та з дозволу суду.
Але я проти, якщо все це не робитиметься тільки в ім’я «непорушності законних прав і свобод громадян України».
Бо я бачив по телевізору обличчя «ополченців», достатньо чув їх телефонних розмов, відповідей, коментарів, щоб зрозуміти, що після успішного для України закінчення «русской весны» та амністії може розпочатись «суровая русская зима».
Тому хотів би, щоб Служба безпеки Україні, МВС, військові розвідка та контррозвідка знайшли час почитати «Акт патріота США 2001 року», подібні закони європейських країн та Ізраїлю, внесли від Кабміну чи Президента аналогічний законопроект, щоб ніколи 1 вересня в Україні не повторилося те, що було у Беслані (Північна Осетія).
