20-річні близнючки Світлана й Олена у Рівне нському козацтві не новачки. Навіть спеціальні документи мають, де значиться, що вони козачки. У кінний похід з Рівного на Пляшеву їдуть не вперше. Розповідають, у кожної під час походу своя функція. Світлана куховарить, а от Олена відноситься до стрільців.
Провести дівчат у похід прийшла і їхня мама. Пані Галина зізнається: сама привела доньок у козацтво, а тому за них не боїться.
Якщо за справжній побут під час походу відповідають жінки, то справжня зброя - то справа чоловіча. Так, за гармату відповідає Андрій Мічуда. Чоловік вже вісім років мешкає у Львові, та на перший поклик козацького керівництва приїжджає до Рівного, аби допомогти побратимам.
Андрій засипає порох у гармату вручну. Розповідає, козаки ж мали своєрідні прототипи сучасних зарядів: бавовняні мішечки, в яких у певному порядку розташовували порох, ядро й навіть трохи сіна, аби не витрачати зайвий час у бою. Із Андрієвої гармати ядро не вилітає, зате стріляє вона гучно наче справжня.
Повів у похід козаків кошовий отаман Рівне нської Січі Війська Запорозького Олег Горбенко. Він, попри щорічні вибори, отаманує вже третій рік.
Каже: йдуть у похід, аби вшанувати подвиг пращурів та підтримати тих вояків, які вже сьогодні воюють і кладуть своє життя за нашу волю, за народ. А тому й збираються біля пам'ятника Хмельницькому та й гімн співають у повній версії.
Вирушають у путь козаки в гарному гуморі та з патріотичним настроєм. Кажуть: інакше не можна. Бо ж дорога неблизька. Та й на Берестечку іще сили знадобляться.
